“Зелена” ощадливість: як українські міста освоюють енергоменеджмент

2015 року в Україні розпочалася реформа енергетичного сектору, одним із головних завдань якої є ефективне використання енергоресурсів та альтернативних джерел енергії. На загальнодержавному рівні впровадження реформи триває повільно, але окремі міста змогли провести ефективні заходи та зменшити свої витрати на енергію завдяки запровадженню енергоменеджменту.

За час реформи було схвалено ряд необхідних законів, однак їх фактичне впровадження потребує додаткових підзаконних актів та відповідного фінансування. Так, наступного року Держбюджетом на енергоефективність передбачено 2 млрд грн, що у 2,5 рази більше ніж попереднього року. Спочатку Уряд планував виділити лише 800 млн грн.

Експерти вважають, що одним з найбільш позитивних явищ, що сприяє запровадженню енергоефективності в Україні, є впровадження енергетичного менеджменту. Активно у цьому напрямку працюють в регіонах, де процес децентралізації став додатковим стимулом, оскільки муніципалітети отримали можливість розпоряджатися власним бюджетом.

За словами Андрія Кирчіва, виконавчого директора Асоціації “Енергоефективні міста України”, міста, що запровадили у себе систему енергоменеджменту, змогли заощадити кошти міського бюджету та зменшити негативний вплив на навколишнє середовище. Варто відзначити, що зроблено це було ще задовго до того, як питання енергоефективності стало національним трендом.

Угода мерів –зменшувати викиди, робити місто кращим

Ще у 2007 році ініціативні міста об’єдналися в Асоціацію “Енергоефективні міста України” (АЕМУ), засновником якої був Анатолій Копець. Першими членами об’єднання стали Львів, Кам’янець-Подільський, Бердянськ, Славутич.

“Пам’ятаю нашу поїздку до Ірландії на з’їзд Асоціації “Energy Cities” у 2008 році. Це справило на мене надзвичайне враження, – розповідає Володимир Гаразд, міський голова Долини та Президент АЕМУ, – Саме там, поспілкувавшись з мерами європейських міст, які на той час вже декілька років серйозно працювали в сфері охорони довкілля та енергозбереження, я зрозумів, наскільки цей напрямок є цікавим та які він дає можливості, щоб зменшити загрози, що стоять перед містами”.

Найбільшу підтримку містам, що зацікавилися питанням енергоефективності, надали міжнародні програми допомоги, зокрема європейська ініціатива “Угода мерів”. У 2007 році Європейська комісія представила Третій енергетичний пакет, який мав на меті підвищити конкуренцію на ринку енергоносіїв, зокрема за рахунок використання альтернативних джерел енергії, та сприяти зниженню цін для споживачів. Також цей пакет містить директиви щодо захисту навколишнього середовища. Для реалізації цих задумів на локальному рівні, у 2008 році європейські міста започаткували ініціативу “Угода мерів”, орієнтовану на підтримку місцевих та регіональних органів влади. В рамках Угоди міста-учасники взяли на себе добровільні зобов’язання до 2020 року скоротити викиди СО2 на 20% або на 30% до 2030 року, а також проводити роз’яснювальну роботу серед населення, аби громади допомагали здійсненню заходів з енергоефективності та зменшення шкідливих викидів.

Одним з перших українських міст, яке приєдналося до “Угоди мерів” в кінці 2008 року, став Кам’янець-Подільський. 2009 року ще 11 міст стали учасниками цієї ініціативи: Бахмут (Донецька обл.), Долина (Івано-Франківська обл.), Львів, Ковель (Волинська обл.), Луцьк, Херсон, Первомайськ (Миколаївська обл.), Прилуки (Чернігівська обл.), Славутич (Київська обл.), Вознесенськ (Миколаївська обл.), Жмеринка (Вінницька обл.).

Кількість учасників Угоди значно зросла у 2015 році, коли вона з загальноєвропейської трансформувалася у всесвітню ініціативу «Угода мерів щодо клімату та енергії». Зараз Угода об’єднує понад 7,5 тис муніципалітетів по всьому світу, в Україні до неї приєдналися вже понад 160 учасників, з них 82 склали план дій та активно працюють по ньому.

Ключовим для створення стратегій енергетичного розвитку є запровадження посади енергетичного менеджера міста. Найчастіше цю посаду обіймають молоді спеціалісти з технічною освітою. Вони оцінюють наявні проблеми та проводять моніторинг міських енерговитрат, на основі аналізу пропонують шляхи енергоощадності та відповідають за формування політики міста з цього питання.

Запровадження посади енергетичного менеджера на початках було проблематичним, оскільки посада не була передбачена штатним розписом міст, та потребувала додаткових видатків з бюджету. Однак це не зупинило ентузіастів. Наприклад у місті Долина, енергоменеджер перші півроку працював на волонтерських засадах. За цей час, завдяки його роботі, місту вдалося зменшити видатки бюджетних установ на енергію на 15-20%. Це переконало міську владу забезпечити спеціаліста постійною посадою.

Історії успіху українських міст

Серед міст, що досягли значних успіхів у напрямку енергозбереження та зменшення викидів CO2, можна виділити: з населенням до 25 тис. – Долину (Івано-Франківська обл.), Жовкву (Львівська обл.), з населенням до 50 тис.– Вознесенськ (Миколаївська обл.), Миргород (Полтавська обл.), з обласних центрів – Львів, Вінницю, Луцьк, Житомир

До слова, місто Долина змогло повністю відмовитися від використання централізованого опалення. З 2007 року міській владі вдалося залучити близько 50 млн євро європейських інвестицій на реалізацію проектів з енергоефективності. Це дозволило перевести більшу половину бюджетних закладів на використання альтернативних джерел енергії та утеплити значну частину житлових будинків. Зважаючи на великі успіхи, у 2016 році Долина стала першим містом у Східній Європі, яке отримало сертифікат відповідності енергоефективного менеджменту європейського зразка. До 2018 року у місті триває реалізація проекту спрямованого на зменшення викидів СО2 у багатоквартирному житловому секторі. На цю ініціативу Європейська комісія виділила грант у розмірі 772,6 тис. євро.

На Львівщині, завдяки реалізації проектів з підвищення енергоефективності, невеличкому містечку Жовква вдалося значною мірою відмовитися від використання газу для опалення. За грантові кошти було придбано твердопаливні котли, які виробляють енергію за рахунок спалення відходів деревообробки: тріски та тирси. Загальна вартість проекту – 860 тис. євро, з яких 700 тис. євро виділив ЄС, решту необхідних коштів – міський та обласний бюджет. За два роки місту вдалося зекономити майже 7 млн. грн для міського та районного бюджету. Також за європейської підтримки замінено 4,7 км теплових мереж, у підвалах деяких житлових будинків встановлено індивідуальні теплові пункти, які дозволяють постійно, в автоматичному режимі, контролювати температуру. Окрім того, триває утеплення дитячих садків.

Нещодавно місто Миргород, яке є учасником “Угоди мерів” з 2012 року, отримало грант від Європейської комісії на запровадження енергоощадних заходів: модернізацію котельні (встановлення нового котла на біомасі), будівництво частини тепломережі, проведення комплексної тепломодернізації одного з дитячих садочків. На реалізацію запланованих заходів буде витрачено близько 1 млн євро, з яких 75% виділить ЄС, а решту витрат профінансує міський бюджет.

У чому секрет?

За словами Андрія Кирчіва, успішні енергоефективні міста об’єднує, в першу чергу, політична воля на рівні міських голів. Завдяки цьому стає можливим створення стратегії сталого енергетичного розвитку міста, залучення кваліфікованого персоналу, здатного до співпраці з міжнародними партнерами, зміна ставлення самої громади. “Тільки за таких умов міжнародна допомога буде працювати, і в міста прийдуть інвестори”, – підсумовує виконавчий директор АЕМУ.

Зараз на рівні держави активно піднімають питання щодо закріплення інституту енергетичного менеджменту на законодавчому рівні. Зокрема, навесні Кабінет міністрів України прийняв розпорядження “Про затвердження плану заходів із впровадження систем енергетичного менеджменту в бюджетних установах”. Також ідею запровадження енергоменеджменту у містах підтримує Державне агентство з енергоефективності, яке спільно з Проектом USAID “Муніципальна енергетична реформа в Україні” цього року розробив для місцевої влади узагальнене Положення про впровадження системи енергетичного менеджменту в бюджетних установах. Поки що ці документи мають рекомендаційних характер.

“Коли значна кількість міст запровадить систему енергоменеджменту, тоді можна буде говорити про запровадження обов’язкової норми на національному рівні. Але поки що все залежить від власної ініціативи міст: чи готові вони планувати наперед, споживати енергію більш ефективно, поліпшуючи стан навколишнього середовища і комфорту своїх мешканців”, – зазначає Анна Акерманн, експерт Центру екологічних ініціатив “Екодія” та менеджер групи “Реформа енергетичного сектору” РПР. Наразі триває робота над новим законопроектом про енергоефективність, де має бути закріплено необхідність впровадження системи енергоменеджменту.

Вже сьогодні досвід українських міст доводить, що майбутнє енергетичної незалежності України полягає саме у збільшенні рівня енергоефективності. Водночас, цей напрям дозволить зменшити шкідливий вплив на навколишнє середовище.

“Завжди приємно вирішувати локальні завдання, але робити це ще приємніше, якщо розумієш, що паралельно робиш свій вклад у подолання глобальних проблем. Це додатковий стимул”. – зізнається Володимир Гаразд, міський голова Долини.

Автор – Дмитро Зінчук

Інформацію взято з офіційного сайту Проекту " Путівник по реформах"