Зелена угода ЄС: досягнення цілей через зменшення викидів країн-сусідів, що не є членами ЄС

Марк-Антуан Ейль-Мазеґа
Директор Центру енергетики і клімату Французького інституту міжнародних відносин (IFRI)

Зелена угода ЄС й дедалі амбітніша його політика переходу не можуть обмежуватись лише країнами-членами, пише Марк-Антуан Ейль-Мазега з Центру енергетики і клімату IFRI. Щоб відчутно досягнути цілей стосовно викидів, ЄС повинен подбати, аби його сусіди на сході і в Північній Африці чинили так само. Небезпека полягає в тому, що вуглець-інтенсивні галузі просто переносять до цих сусідів, а їхню продукцію  ввозять назад. Вже зараз уряди цих країн змушені будувати і швидко вводити в дію нові великі електричні потужності за доступною ціною – себто вуглець-місткі – для свого  населення, що збільшується. Ейль-Мацега аналізує цифри, проблемні питання та можливі рішення. По-перше, кліматична політика цих сусідів слабка. Інвестиції в чисту енергію та інфраструктуру низькі. Їм  потрібні стратегічні інвестиції в чисту енергію з боку ЄС та допомога стосовно політики. Штрафи за викиди там, де це необхідно, не повинні бути настільки суворими, щоб сусіди відмовлялись від своїх  зобов’язань. Ейль-Мазега зазначає, що, якщо зниження викидів вуглецю в перерахунку на тонну CO2 в сусідів дешевше, ніж удома, то для ЄС було б розумно й економно діяти в такий спосіб.

Зелена Угода ЄС - це переломний момент, коли увагу зосереджено на майбутніх планах дій, Законі про клімат, фінансових ресурсах, перегляді цілей на 2030 рік та системі торгівлі викидами (СТВ). Її амбіції і масштаби контрастують з недостатньою політикою багатьох країн-членів, тож впровадження її буде величезним викликом. 
Зелена угода матиме теж зовнішній вимір, інвестиції в який не можуть бути недостатніми, оскільки він буде необхідним для її успіху. Для цього необхідно буде зосередитись на важливих технологічних конкурентах (Китай, США, Японія і Південна Корея); супер-забруднювачах за обсягом і / або на душу населення (США, Китай, Росія й Індія, близькосхідні країни-виробники нафти, Австралія); майбутніх постачальниках низьковуглецевої енергії та екологічних ресурсів (декарбонізований водень, аміак, низьковуглецева електроенергія, критичні метали, вловлювачі вуглецю). 
Спеціальну увагу буде зосереджено також на Африці на південь від Сахари та країнах-сусідах ЄС. Зараз ЄС повинен переосмислити свої зовнішні дії у сфері енергії і клімату,  особливо по сусідству, і майбутнє головування Німеччини в Раді Європи матиме тут вирішальне значення. 

Сусіди: викиди вищі, ніж у ЄС, і вони ростуть 

Сусіди ЄС на його ширших східних кордонах (Білорусь, Україна, Росія, Молдова, Грузія, Вірменія, Азербайджан та країни Центральної Азії), а також у південно-східній Європі (на Балканах) – це ≈301 мільйон жителів у 2020 році та викиди 2630 млн т (Мт) CO2, згенеровані у 2018 р. (7,2% від загальної кількості у світі). Сусіди в південному Середземномор'ї (Туреччина, Ліван, Ізраїль, Єгипет, Лівія, Туніс, Алжир і Марокко) мають разом таке ж населення і спричинили 1,060 млн тонн викидів CO2 у 2018 році (2,9% від загальної кількості у світі).
Таким чином, населення східних і південних сусідів ЄС кількісно перевищує населення 27 країн-членів ЄС на 35% (≈445 мільйонів жителів у ЄС), а їхні викиди СО2 у 2018 р. були на 20% більші, ніж у ЄС-27, що склали 3690 Мт.  
Крім того, попит на електроенергію в південному Середземномор'ї до 2040 р. може зрости втричі, а викиди збільшитись на 36% в рамках сценарію «без змін» (згідно з  розрахунками Observatoire Méditerranéen de l’Energie –OME).

Імпорт вуглеводнів до ЄС зменшиться 

Торговельні зв'язки ЄС з декотрими з цих країн є значними: імпорт газу, рідких вуглеводнів і вугілля з Росії у 2018 році склав 102 млрд євро. Імпорт вуглеводнів з Алжиру в першій половині 2019 р. склав 11,2 млрд євро. Розпочався експорт газу в ЄС з Азербайджану і Єгипту. Україна, Білорусь, Грузія, Марокко, Туреччина, Молдова і Туніс (за порядком важливості) також є ключовими транзитними країнами для транспортування вуглеводнів до ЄС.
Загалом, протягом наступних 30 років ці торговельні відносини будуть поступово слабшати. Якщо імпорт енергоносіїв до ЄС, що у 2018 р. склав 378 млрд євро, до 2030 р. зменшиться на 30% за цінами 2018 р., то це означатиме заощадження 113,7 млрд євро, тобто 0,006% від валового внутрішнього продукту (ВВП) ЄС у 2018 р. 

Недостатня кліматична політика сусідів 

Зміна клімату вже не є абстрактним питанням: в південному Середземномор'ї літо вже набагато тепліше й довше; поширюється водяний стрес. Посухи, екстремальні повені й пожежі на Сході разом із пришвидшеним відтаванням вічної мерзлоти в Арктиці – це тенденції, що викликають занепокоєння та мають прямі економічні й соціальні наслідки. Втім, більшість сусідів ЄС не випрацювали комплексної стратегії декарбонізації. Цілі та політика часто недостатні. 
У найкращому випадку вони працюють над розгортанням сонячних і вітрових енергетичних установок, щоб сприяти диверсифікації суміші електроенергії, в поєднанні з певними зусиллями у сфері енергоефективності. Росія, Казахстан, Білорусь, Алжир і Узбекистан не використали переваг, пов’язаних з дешевшими сонячним і вітровим ресурсами.
Загалом, енергоефективність є невеликим або відсутнім пріоритетом, хоча її потенціал часто великий, а багато «плодів, що низько висять», все ще доступні за низькою ціною. 
Декарбонізація транспортного або промислового секторів демонструє малий поступ. В декотрих із цих країн є значне субсидіювання викопного палива, тоді як лише кілька з них започаткували політику поступової відмови (особливо Україна, Молдова, Грузія, Марокко і Єгипет). Забруднення повітря – це критична проблема в багатьох містах, зокрема в Росії, Україні, Сербії і Єгипті. Китай часто бере там участь в енергетичних проектах – не в останню чергу в рамках своєї ініціативи "Один пояс, одна дорога" – які, однак, мало коли зелені.

… і потреба у швидкому введенні в дію нових великих електрогенеруючих потужностей за доступною ціною

На південь від Середземномор’я сусіди мають спільні структурні проблеми, як-от потреба у збільшенні здатності постачати електроенергію в аварійних ситуаціях у відповідь на вищі пікові навантаження, а також на попит, зумовлений зростанням населення й економічним ростом. Уряди повинні забезпечити нові великі швидко доступні потужності за доступною ціною. 
На Сході вони повинні також вирішити питання модернізації інфраструктури (особливо для гідро- і ядерної енергетики, систем передачі і розподілу енергії), заміни (вугілля), а також управління й регулювання (корупція, відсутність конкуренції, недостатня інституційна спроможність та слабкий правопорядок). 

… та інвестиції 

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є потужним інструментом трансформації (за винятком Росії та Алжиру). Договір про Енергетичне співтовариство став регуляторним трансформатором в Україні та меншою мірою в Сербії, Грузії й Молдові, де є місцевий опір.
Прямі іноземні інвестиції ЄС в ці регіони демонструють невикористаний потенціал: 237 мрд євро протягом 2013-2017 рр., або близько 9% річних прямих іноземних інвестицій ЄС порівняно з 33% самих лише США!

Стратегія для повторного залучення: морквина + дрючок 

Стратегія ЄС має бути як випереджальною, так і попереджальною в наголошуванні на надзвичайній ситуації з кліматом та закликах покласти край незначним узгодженням і самовдоволенню. Неефективне погодження з Паризькою угодою повинно мати відповідні наслідки та витрати. Натомість вирівнювання і вживання ефективних дій повинно винагороджуватись. Загалом слід досягти зниження викидів парникових газів до 2050 р. на 60%. 
ЄС повинен остерігатись появи викидів вуглецю разом із поверненням високоемісійних галузей промисловості у прикордонних країнах, особливо в Україні (Угода про асоціацію) або Марокко, для прикладу. Втім, слід уникати також імпорту вуглець-місткої електроенергії (особливо з України, Молдови і Марокко) або вуглець-містких товарів (сільське господарство, виробництво сталі, цементу і добрив) при одночасному сприянні трансформації в сусідів галузей промисловості. 
Все ж дестабілізація цих країн в результаті падіння експорту викопного палива або транзитних надходжень, чи через закриття доступу на ринок ЄС у відповідь на їхню недостатню кліматичну політику не лежить в інтересі ЄС. 
Пріоритетним завданням має бути покращення інвестиційного клімату задля сприяння інвестиціям європейських компаній у партнерстві з місцевими суб'єктами та екологічною політикою загалом з думкою про  потребу погодження з Паризькою угодою та реагування на невідкладні загрози.  

… технологічно нейтральні джерела енергії 

Щоб бути прийнятним та ефективним, новому підходу ЄС необхідно бути технологічно нейтральним (виробництво електроенергії з атомної та при спалюванні газу може бути частиною інструментарію). Перевагу слід віддати поєднанню розгортання поновлюваних джерел енергії і газу, щоб компенсувати переривчастість,  або ж просуванню скрапленого природного газу в сегментах важкого автодорожнього чи морського транспорту. ЄС має задіяти комплексний інструментарій для інтеграції поновлюваних джерел енергії, управління піковими навантаженнями та підвищення сталості міст. 

… визначити пріоритетні країни, сектори 

Ефективна дія вимагає також укладання нового списку пріоритетних країн і секторів. Провідними країнами були б Україна, Єгипет, Ліван, Туніс, Йорданія, Сербія і Марокко. Росія, Туреччина, Алжир, Казахстан і Узбекистан зі свого боку вимагають постійного залучення з огляду на їхню важливість, хоча перспективи швидких змін тут обмежені. Інші країни мають нижчий вуглецевий слід або представляють собою завеликі виклики для змін: треба зосередитись на визначенні конкретних сприятливих можливостей та поточних зусиль з боку ЄБРР. 
Нову стратегію, безумовно, слід плекати разом з урядами-партнерами, проте треба також дедалі більше добиватись залучення місцевих учасників, зокрема міст, та підтримки для приватного сектору. 

Секторальні пріоритети  

Пріоритети для дій повинні зосереджуватись на секторах, де: i) можна зібрати «плоди, що низько висять»; ii) є ризик викидів вуглецю або імпорту вуглецю до ЄС; та iii) викиди і деградація довкілля найбільш істотні. Кілька прикладів по країні:

- Росія: енергоефективність; відновлення лісових масивів; вловлювання і  зберігання вуглецю; декарбонізований водень; модернізація інфраструктури (гідроенергетика, системи передачі і розподілу енергії, централізоване опалення); відходи для потреб енергетичних проектів; сталий транспорт; розвиток вуглецевого ринку; стале сільське господарство.

- Україна: те саме, що для Росії, плюс модернізація атомної енергетики, освіта, наукові дослідження і розробки, новації для цифрових і розумних технологій; об’єднання електроенергетичної системи в одне ціле з ЄС задля уникнення викидів; стале сільське господарство.

- Єгипет і Туреччина: сталі міста; сталий транспорт; розгортання використання сонячної і вітрової енергій, а також технологій для гнучкості системи; енергоефективність; освіта, наукові дослідження і розробки, новації; зона контролю за викидами в Середземномор'ї, зокрема на основі скрапленого природного газу і водню для місцевих поромів і катерів; адаптація, особливо до дефіциту води; стале сільське господарство; розвиток вуглецевого ринку.

- Алжир: вищезазначені пріоритети, плюс наголос на розгортанні сонячної енергетики, реформуванні субсидій, сталому опріснення води, об’єднанні енергосистем із сусідськими.

- Марокко: наголос на включенні в енергомережу поновлюваних джерел енергії і технологій для гнучкості системи; водень. 

Стимули 

Інструментарій та засоби ЄС повинні включати: 

- Діалог на всіх рівнях щодо надзвичайної ситуації з кліматом / її місцевих наслідків, Зеленої угоди, необхідного прискорення, секторальних варіантів і пріоритетів. 

- Повідомлення про дії та інструменти ЄС, умови для більшого залучення. 

- Стимули: технічне співробітництво; підтримка проекту; фінансова підтримка (ґранти і позики); доступ до ринку. Загалом, фінансова підтримка, щоб мати максимально примножений ефект,  повинна відповідати місцевим державним і приватним зобов'язанням.

- Чинники, що знеохочують: менший доступ до ринку; менше полегшень при оформленні віз; менша  фінансова підтримка (на рівні ЄС і на двосторонньому рівні). Можливо, буде запроваджено систему кольорів як у випадку політики щодо рибного промислу в ЄС, щоб застерегти країни від шкідливої політики або недостатніх дій та вимагати пояснень/ефективних змін. Врешті-решт, щодо вуглецю можна було б мобілізувати механізми прикордонного врегулювання, це не має залишатись порожньою погрозою. 

Довіра матиме ключове значення: це вимагає цілковитої прозорості цілей та інструментів ЄС, тоді як країнам-членам необхідно буде узгодити й координувати свою двосторонню політику зі стратегією ЄС. 

Шлях уперед 

Зелена угода не може й не повинна бути інструментом для економічної самодостатності. Вона має бути можливістю відновити  взаємодію, зокрема, з ключовими сусідами ЄС, щоб дати поштовх їхньому власному енергетичному переходу та уникнути ситуації, коли постають дестабілізуючі «вуглецеві стіни». Інакше ми всі програємо: було би послаблено боротьбу зі зміною клімату; втрачено величезні інвестиційні можливості; економічна та екологічна стабільність наших сусідів опинилась би під загрозою з потенційними наслідками для ЄС (сповільнення зростання, міграція, злочинність, тероризм, слабкі або неспроможні країни).

І врешті наші зусилля з переходу можуть бути більш спонукальними: інтеграція цих країн в наші низьковуглецеві системи може забезпечити їм економічні й технічні переваги. З цієї причини географічне охоплення низьковуглецевими енергосистемами, що розробляються, повинно включати ключових сусідів. Саме вони повинні швидко вирішити, чи хочуть бути частиною цього процесу. 

Зниження сусідських викидів може бути дешевшим, ніж зниження власних 

В кінцевому підсумку, якщо досягнення вуглець-нейтральності в ЄС виявиться надто дорогим, то спільні інвестиції в ці країни, де викиди можна скоротити меншим коштом за умови справедливого  підрахунку частки скорочень, можуть бути вирішенням в питанні подолання розриву в об’ємі викидів. 
Нова стратегія повинна включати масштабні зусилля, спрямовані на підвищення енергоефективності і стійкості міст, та готувати до можливого імпорту низьковуглецевої електроенергії чи декарбонізованого водню/аміаку наприклад, з Африки, або до співпраці з Росією чи Україною, наприклад, у питанні вловлювання вуглецю. Необхідно докласти безпрецедентних зусиль для покращення бізнес-середовища, щоб забезпечити взаємовигідні економічні можливості в довгостроковій перспективі та розширити область процвітання, стабільності і збереження довкілля ЄС.

Джерело: https://energypost.eu/eu-green-deal-meeting-targets-by-lowering-non-eu-neighbour-emissions-too/