Що таке колобіжна (циркулярна) економіка, та як функціонує її технічний цикл

фото: Nareeta Martin

Подальше збільшення використання матеріальних ресурсів планети можна якщо не повністю зупинити, то принаймні кардинально обмежити. Для цього слід замінити дотеперішню лінійну модель економіки – незважаючи на свою безперспективність, вона досі домінує у світі – колобіжною, взорованою на природних циклах, завдяки яким у природі просто немає такого поняття як відходи. Сьогодні перехід до колобіжної економіки є наріжним каменем проголошеного ЄС Європейського зеленого курсу на кліматично нейтральну Європу до 2050 року. 

Головна відмінність між двома моделями полягає саме в засадничо різних підходах до вирішення проблеми відходів. Лінійна економіка («видобув-виготовив-покористувався-викинув») займається управлінням відходами на «кінці труби», марно намагаючись у цей спосіб зменшити їхнє лавиноподібне нагромадження на звалищах і в природному довкіллі. Сьогодні у світі переробляють – включно з компостуванням – заледве 19% відходів, в Україні станом на 2021 рік, до гарячої фази війни з росією – 3,2%.

Натомість, колобіжна економіка зорієнтована насамперед на ЗАПОБІГАННЯ утворенню кінцевих відходів та діє по всій довжині «труби», максимально використовуючи як самі вироби, так і побічні продукти й відходи їхнього виробництва як цінний ресурс. Це дає змогу не лише мінімізувати забруднення довкілля, але й різко зменшити потребу в новому видобутку мінеральної і біологічної сировини.

Кінцева мета колобіжної економіки – відокремити економічний розвиток від використання невідновних природних ресурсів, виробляючи продукти з нетоксичних матеріалів, отриманих лише з перероблених відходів та відновних природних ресурсів. На відміну від лінійної економіки з її «від колиски до могили», циркулярна працює за принципом «від колиски до колиски».

Колобіжна економіка спирається на три базові принципи:

• проєктувати у спосіб, що запобігає утворенню відходів і забрудненню довкілля;
• якомога довше затримувати матеріали і продукти в користуванні;
• відновлювати природні системи.

В колобіжній економіці розрізняють технічний і біологічний цикли продукції. Технічний цикл стосується виробів, нездатних розкладатись під дією живих організмів (техніка, будівлі, синтетичний одяг, предмети побуту тощо), тоді як біологічний – продуктів, що підлягають біодеградації (біодеградація себто біорозкладання – це руйнування органічної матерії мікро- і макроорганізмами у природних умовах з утворенням поживних речовин, що їх можуть використати інші живі організми) (харчові відходи, частково продукція косметичної і фармацевтичної галузей). Незабаром з технічного циклу до біологічного може перейти частина виробів, виготовлених з бавовни, льону, пуху або деревини, себто з матеріалів, здатних біодеградувати.

Основні стратегії в технічному циклі колобіжної економіки – це уповільнення ланцюгів постачання і замикання їх у петлі, та звуження, інтенсифікація і дематеріалізація самих петель. Результатом масштабного застосування всіх п’ятьох одночасно стане радикальне скорочення видобутку первинної сировини і продукування відходів у світі та відповідно радикальне зменшення навантаження на природне довкілля.

Уповільнення ланцюгів постачання в технічному циклі досягається через проєктування довговічних виробів та продовження терміну їхньої експлуатації за допомогою каскадування:

• належного догляду і вчасного технічного обслуговування;
• передавання вже непотрібного виробу іншому користувачу;
• ремонту у випадку пошкоджень;
• модернізації старого виробу.

Наприклад, щоб видовжити термін експлуатації велосипеда, зберегти його вартість, слід регулярно очищати з болота і змащувати ланцюг. Якщо велосипед більше не потрібен, його можна подарувати або продати. На пробиту камеру в колесі достатньо поставити латку, а старий велосипед легко «омолодити», встановивши електродвигун.

Ще один, чимраз популярніший спосіб обмежити та сповільнити формування твердих побутових відходів – це так званий upcycling або творче повторне використання. Полягає у створенні зі старих, більше не вживаних виробів або відходів нових продуктів, що мають вищу (практичну, художню або екологічну) цінність. Скажімо, в новому будівництві використовують цеглу і столярку зі старих будинків, що підлягають знесенню, або з фрагментів старих джинсів виготовляють торбинки і прикраси.

Замикання петель здійснюють за допомогою переробки виробів на сировину (recycling) після їхнього остаточного зношення, а відтак виробництва з отриманої сировини нової продукції. Повне замикання можливе для виробів зі сировини, багаторазове переробляння якої не знижує її початкової якості. Відтак її можна раз-у-раз використовувати для аналогічної продукції. Такими є вироби зі сталі, алюмінію, скла. В цей спосіб вже видобуті природні ресурси (залізна руда, боксити, пісок) починають циркулювати в закритих петлях та уникають звалища.

Проте для більшості матеріалів при багаторазовій переробці, якість отриманої сировини поступово знижується. Цей процес знаний як downcycling, тобто переробка по спадній. Найчастіше воно зумовлено поступовим накопиченням у сировині сторонніх домішок. Відповідно з неї продукують щоразу інші вироби, чимраз гіршої якості, до моменту коли ті стають непридатними для подальшого переробляння та потрапляють на звалище. Саме тому більшість петель у технічному циклі сьогодні повністю не закриті. Наприклад, папір для друку можна переробляти 5-7 разів, останньою ланкою в ланцюзі його перетворень є паперові рушники, серветки, туалетний папір.

Створенню частково закритих петель у технічному циклі слугує також так званий промисловий симбіоз. Це коли побічні продукти (наприклад, тепло) або відходи підприємства, замість нагрівати атмосферне повітря або відразу мандрувати на звалище, стають ресурсом для іншого, побічні продукти чи відходи якого в свою чергу, є ресурсом для наступного і так далі. Такі підприємства розташовують поруч, об’єднуючи в еко-індустріальні парки.

На відміну від стратегії уповільнення, замикання петель не впливає на швидкість потоків матеріалів і виробів в технічному циклі. 

Звуження петель є результатом підвищення ефективності процесів виробництва, розподілу і споживання. Для цього застосовують різні способи:

• зменшують використання матеріалів та енергії на одиницю продукції;
• використовують матеріали, що походять з відходів;
• позбуваються надмірної кількості деталей у виробах;
• оптимізують транспортні перевезення в ланцюгах постачання й розподілу.

Ця стратегія не є чимсь новим, її успішно застосовують і в лінійній моделі економіки. Звуження петель так само не впливає на швидкість технічного метаболізму.

Інтенсифікація петель полягає в перетворенні товарів на послуги, коли за допомогою новітніх методів закупівлі та відповідної інфраструктури, створюють ситуацію, в якій вільний доступ до певного товару має перевагу над володінням ним. Це пояснюється тим, що завдяки добре налагодженому спільному використанню, відпадає потреба щось купувати. Таким є замовлення таксі через мобільний застосунок Uber; використання палет через Pallet Pooling System; одяг для урочистих подій, побутові інструменти й техніка на-винайм тощо. Швидкість технічного метаболізму при цьому не змінюється.

Дематеріалізація петель: якщо раніше своєрідною дематеріалізацією було лише щораз менше використання матеріалів на одиницю продукції (лідером тут є пакувальна галузь, яка регулярно пропонує нові компактніші, тонші, легші варіанти опаковань), то віднедавна це поняття більше пасує до заміни певних товарів, традиційно продаваних на матеріальних носіях, їхніми цифровими версіями. Наприклад, перегляд фільмів і серіалів онлайн, продаж ліцензійного програмного забезпечення безпосередньо з хмарних сховищ або книг в електронному форматі. Втім, переважна більшість продуктів в ланцюгах постачання не є придатною для такої цифрової трансформації.

Підсумовуючи:

Переведення світової економіки з «лінійних» рейок на «колобіжні» – нагальна вимога часу. Глобальна зміна клімату – це останнє попередження людству від планети, що знемагає під антропогенним тиском. Не може підсистема (економіка) бути важливішою за систему, від якої повністю залежить, та диктувати їй свої умови, якщо:

• запаси невідновних (мінеральних) ресурсів на Землі фіксовані, деякі з них близькі до вичерпання;
• запаси багатьох відновних (біологічних) ресурсів вже не встигають відновитись;
• спроможність природного довкілля поглинати відходи, продуковані людиною, перевищено.

Колобіжна модель економіки – це дієвий механізм погамувати необмежене і руйнівне глобальне економічне зростання, замінивши його економічним розвитком, збалансованим з можливостями нашої планети, її біосфери насамперед.

Стара Європа, яка здійснивши Промислову революцію, на довгі століття задала вектор цивілізаційного розвитку для решти світу, тепер власним прикладом «спокутує» свою «провину», пропонуючи рятівну альтернативу в рамках Європейський зеленого курсу. Україна тим часом пильно приглядається і активно вчиться, готуючись до відбудови країни після Перемоги вже на нових засадах.

Статтю опубліковано в медіа "Рубрика": https://rubryka.com/blog/circular-economy/