П’ять речей, які вам треба знати про згортання росту (degrowth)

Збільшення ВВП є ознакою здорової економіки - та чи це справді так? Деякі економісти вважають, що заради здоров'я планети мусимо припинити зростання. І ось чому. 

Ми звикли чути, як політики і зануди-бюрократи говорять про економічне зростання, святкують, коли це відбувається, та продають свої улюблені проєкти та політику як ключ до стимулювання росту. Проблема полягає в тому, що разом із розширенням економіки зростає теж наше споживання ресурсів. Так само зростають відходи, викиди, інше забруднення. Ось чому багато хто запитує - чи справді ми можемо й далі нескінченно розширювати свою економіку на планеті з обмеженими ресурсами? 

Серед тих, хто виступає за зовсім інший підхід, є екологи, економісти та активісти, занепокоєні не просто станом довкілля, а соціальною справедливістю. 

Ось чому, можливо, саме зараз слушний час відмовитись від економічного росту.

Наша одержимість ВВП існує не віддавна 

Лише в середині ХХ століття валовий національний продукт (ВВП) став мірилом економічного успіху, забезпечивши світ показником конкуренції між капіталізмом і комунізмом. Однак у 1972 році Римський клуб - група очільників держав, економістів та лідерів бізнесу - опублікував легендарне дослідження «Межі зростання», яке передбачало, що неконтрольована економічна експансія призведе до вичерпання ресурсів, економічного колапсу й екологічної катастрофи. 

Ці прогнози отримали своє відображення під час енергетичної кризи 1970-х років, коли дефіцит нафти спричинив підвищення ціни на неї та сповільнив економічне зростання. Проте з появою доступу до нових джерел нафти дебати, викликані цим дослідженням, затихли. Зростання ВВП дедалі більше стає центральним моментом не лише в економічній політиці, але майже в кожному глобальному проєкті, спрямованому на покращення світу.

 «Гідна праця й економічне зростання» поряд з «нульовим голодом» та «протидією зміні клімату» є серед 17 цілей ООН зі сталого розвитку. Навіть Міжурядова група експертів з питань зміни клімату моделює сценарії скорочення викидів, виходячи з припущення, що світова економіка до середини століття збільшиться приблизно вдвічі. Втім, аргументи проти неконтрольованого економічного зростання ніде не зникли, і дослідження показали, що прогнози з «Меж зростання» стосовно використання ресурсів та впливу на довкілля значною мірою було підтверджено в наступні роки.

Самі лиш технічні вирішення не врятують світ 

Дебати про те, чи можна розірвати зв’язок між економічним зростанням та шкодою довкіллю продовжують вирувати. Прихильники «зеленого зростання» стверджують, що ми можемо підтримувати наші економічні системи такими, як вони є зараз, замінивши енергію викопного палива її поновлюваними джерелами, використовуючи менше енергії та більше переробляючи. 

Прихильники ж згортання росту кажуть, що перетворити той обсяг промислового  виробництва і одноразового споживання, що є зараз, на колобіжну систему просто неможливо. 

І що, мабуть, більш принципово: в системі, запроєктованій на постійне розширення, зекономлена енергія і ресурси, як правило, йдуть на збільшення виробництва та прибутку, а це означає, що загальний вплив на довкілля може залишитись без змін або  навіть посилитись. 

Економічне зростання допомагає не всім

Незважаючи на екзистенційну загрозу екологічного й економічного колапсу, в міру того, як ми вичерпуємо ресурси, знищуємо біорозмаїття та нагріваємо планету, дедалі частіше піддається сумніву припущення, що економічне зростання загалом робить усіх нас кращими. 

Для країн, що розвиваються, зазвичай характерні високі темпи зростання, оскільки більше людей має доступний дохід, а для споживчих товарів відкривається більше ринків. Однак у промислово розвинених країнах зростання загалом сповільнюється, і зусилля, щоб його пришвидшити не обов'язково призводять до кращого рівня життя для більшості людей. Робота економістів, таких як Томас Пікетті (його книга «Капітал у двадцять першому столітті» не лише отримала високу оцінку за зібрані там найбільш вичерпні на сьогоднішній день дані про майнову нерівність, але й несподівано стала бестселером), показала, що в останні десятиліття звичайна заробітна плата в промислово розвинутих країнах, як-от у США, перестала зростати відповідно до продуктивності та економічного росту. 

З економічного зростання дедалі частіше користають супербагатії, а розрив між багатими і бідними навіть ширшає. 

Економіка згортання росту може означати більше вільного часу 

Прихильники економіки згортання росту, економіки після зростання або стаціонарної економіки стверджують, що стимулювання зростання в індустріальних економіках не є відповіддю на покращення якості життя. В дійсності життя в рамках природних обмежень може зробити всіх нас щасливішими. 

Ми знаємо, що повинні споживати менше і споживати обережніше, спільно використовувати і ремонтувати прилади, їздити на велосипеді замість автом, мандрувати поїздом, а не літати. Але ці речі можуть здаватись великими жертвами, які поодинці мало впливають. В умовах економіки згортання росту, замість того, щоб покладатись на силу споживачів для зменшення попиту на екологічно шкідливе виробництво, ми зробили б це по-іншому: колективне уповільнення всієї шаленої системи, менше виробництво і споживання означало б, що ми могли б також менше працювати. 

Ми були б біднішими на майно, але багатшими на час, замінивши солодку ейфорію споживацтва глибшим задоволенням, таким як спілкування і творчі заняття - чи то мистецтвом, чи вирощуванням власної їжі. У нас був би час для волонтерства і обміну ресурсами, для участі у прямій демократії та розробці альтернатив економіці, орієнтованій на прибуток. 

Деякі сектори обвалились би, а інші б розквітнули

Це може навести на думку про блокування  всіх екологічно шкідливих галузей промисловості. Але згортання росту не полягає в тому, щоб гальмувати всю економіку та впасти в болісну рецесію. 

Натомість акцент було би перенесено на галузі, що покращують благополуччя людей і природного довкілля, як-от охорона здоров’я, освіта, поновлювані джерела енергії, громадський транспорт, а не ті, що залучають інвестиції, лишень тому, що вони приносять прибуток. 

Як зазначає Джейсон Гікель, економічний антрополог з Університету Голдсміта в Лондоні та провідний поборник згортання росту, денаціоналізація охорони здоров'я може бути корисною для ВВП, а контроль за орендною платою поганим. В економіці, сформованій для людей, а не для отримання прибутку, кращі публічні послуги та більш справедливий розподіл багатства означали б, що більшість із нас могли б дозволити собі жити добре меншим коштом.

Джерело: https://www.dw.com/en/five-things-you-need-to-know-about-degrowth/a-55539458