Про Європейську Зелену угоду та Маніфест Енерджі Сітіз
11 грудня Європейська Комісія скерувала до Європейського Парламенту, Європейської Ради та дотичних комітетів повідомлення про так звану Європейську зелену угоду
(https://ec.europa.eu/info/sites/info/files/european-green-deal-communication_en.pdf).
Цей всеохопний документ на думку його авторів повинен стати визначальним для радикальної і вичерпної перебудови економіки країн-членів ЄС, достатньої для подолання кліматичної кризи. Чи справді це так? Нижче подаємо переклад вельми критичного коментаря з цього приводу нашого давнього партнера Європейської Асоціації органів місцевої влади Енерджі Сітіз.
Ще раніше, в лютому поточного року, напередодні травневих виборів до Європарламенту Енерджі Сітіз звернулись до майбутніх парламентарів з маніфестом (https://energy-cities.eu/publication/energy-cities-manifesto/), де окреслили першочергові кроки, які необхідно буде здійснити новообраному парламенту, щоб скоординувати зусилля та допомогти європейським містам у поборюванні глобальної зміни клімату. Слід зазначити, що деякі з цих вимог було частково враховано в проекті Зеленої угоди, проте на думку авторів маніфесту недостатньо, щоб започаткувати засадничо новий курс у ЄС. Переклад маніфесту теж подаємо нижче.
Отож, знайомтесь!
ЩО відбувається в ЄС?
Європейська Зелена Угода: наскільки близько до справжніх суспільних перетворень?
Масштабні мобілізаційні заходи у зв’язку зі зміною клімату протягом кількох останніх років не були марними. Європейська Комісія нарешті визнала розміри й нагальність екологічної кризи, і президент Урсула фон дер Леєн зробила це пріоритетом номер один у своєму новому мандаті під егідою Європейської Зеленої Угоди.
Цей ґрунтовний план, що містить 50 заходів для виведення Європи на кліматично-нейтральну траєкторію до 2050 року, є навдивовиж амбіційним у спробі вирішити незліченні аспекти кліматичних проблем. Дійсно, охоплено практично всі галузі від енергетики і до транспорту, мобільності, промисловості, будівель, відходів, біорозмаїття, міжнародної торгівлі, забруднення повітря та навіть економіки й фінансів.
Проте, чи достатньо впорскнути трохи кліматичної сутності окремо в кожен сектор економіки, не запровадивши більшої зміни парадигми? Наскільки ми близькі до того, щоб здійснити більшу суспільну трансформацію, до якої відчайдушно закликають громадяни?
У своєму Маніфесті 2019, опублікованому напередодні європейських виборів, Енерджі Сітіз закликали до 8 швидких і радикальних заходів та реформ у ЄС, всі з яких були принаймні частково розглянуті. Втім, ще багато належить зробити.
Нові надії на економічне керівництво ЄС
Найбільш радикальна пропозиція Європейської Зеленої Угоди - це, мабуть, зобов’язання Європейської комісії «переорієнтувати європейський семестровий процес макроекономічної координації для того, щоб інтегрувати цілі ООН у сфері сталого розвитку». Це означає, що виконавча влада ЄС має рішучий намір поставити сталість - а не просто контроль над державним боргом - «у центр» європейської економічної політики. Крім того, Комісія планує порівнювати з еталоном практику зеленого бюджетування країн-членів та загалом заохочує їх враховувати "екологічні ризики й міркування" у своїх річних бюджетах та фінансових планах. Ще одна бажана заява з повідомлення про Зелену Угоду стверджує, що цю реформу слід проводити таким чином, щоб нікого не залишити позаду, що означає: заходи із встановлення ціни на вуглець мали б враховувати інтереси незахищених громадян.
Для органів місцевого самоврядування першорядне значення мають більш гнучкі фінансові правила, що не стримують інвестицій, пов'язаних із кліматом, особливо стосовно заходів із підвищення енергоефективності.
Крім того, згідно з пропозицією нашого маніфесту, ми б рекомендували зробити ще один крок, закликавши країни-члени провести повну "кліматичну перевірку" своїх національних бюджетів – процес, який деякі міста вже починають впроваджувати на місцевому рівні.
Більше бюджету на клімат, а не бюджету, поєднаного з кліматом
Європейській Зеленій Угоді є багато посилань на "панівні позиції клімату" в різних бюджетних статтях ЄС. Хоча загалом бюджет ЄС на дії, пов’язані з кліматом, повинен присвячувати щонайменше 25% видатків, він визначає, що Спільна сільськогосподарська політика, наприклад, на кліматичні заходи виділятиме близько 40% своїх витрат, тоді як нова програма «ІнвестЄС» повинна спрямовувати 30% коштів на «сприяння боротьбі зі зміною клімату».
Хоча це, вочевидь, і бажані кроки, Комісія повинна також насамперед оцінити поєднання клімату з кожним євро, яке вона витрачає, ухваливши для цього амбітну методологію і процес моніторингу.
Механізм справедливого переходу: великий план, пропущені можливості
Виміри соціальної справедливості, інклюзивності та однакової доступності справді є характерною рисою наративу Європейської Комісії під головуванням пані фон дер Лейєн. Пропозиція створити фонд «справедливого переходу» у розмірі 5 мільярдів євро, початково подана Європейським Парламентом, перетворилась у більший механізм, який мав би об'єднати різні джерела і процеси фінансування в ЄС, забезпечивши у підсумку близько 100 мільярдів євро інвестицій.
На жаль, незважаючи на те, що ця пропозиція могла би стати трансформувальною потугою для модернізації місцевих економік по всій Європі, вона все ще має обмежений вимір. Фактично її мета полягає головним чином у перетворенні «секторів, що занепадають, у такі, що зростаюють» виключно у країнах і регіонах, економіка яких базується на брудному викопному паливі або високоенергомістких галузях промисловості.
Кліматичний пакт, що лише несміливо спирається на Угоду мерів
Кліматичний пакт – це ще одна знакова пропозиція Європейської Зеленої Угоди, що могла б мати надзвичайний вплив. Як зазначено в повідомленні про Зелену Угоду: «останні політичні події показують, що політика, яка змінює правила гри, працює лише, якщо до її випрацювання повністю залучено громадян». Справді, сучасний соціально-економічний клімат є одним із численних аргументів на користь енергетичної та кліматичної політики, розробленої спільно з громадянами. Левен, Нант, Барселона, багато інших міст та муніципалітетів по всій Європі демонструють чудову креативність, займаючись цим кожен на своєму рівні. Їх та інші подібні приклади потрібно включати в загальний потік та тиражувати по всій Європі. Угода мерів є належним інструментом, щоб стимулювати цю зміну в європейському масштабі, переорієнтувавши свої зобов’язання на створення місцевих альянсів для соціально-екологічних перетворень.
Проте у вищезгаданій пропозиції Угода мерів просто згадується як інструмент для обміну найкращими практиками між містами та розбудови їхнього потенціалу.
Відсутність змін при плануванні енергосистем
Хоча енергетичні громади і згадано побіжно в розділі, присвяченому Кліматичному пакту, пропозиція Зеленої Угоди надалі розглядає економіку енергетичних ринків з вельми високої нисхідної перспективи.
Справді, виглядає, що, як і раніше, Європейська Комісія підходить до енергетичного планування з позицій радше пропозиції ніж попиту, відводячи велику роль офшорному вітру і декарбонізованим газам, запевняючи водночас про свій нейтралітет щодо технологій… Найбільше місця в політичному порядку денному займають масштабні проекти з об’єднання енергосистем, а параметр «економічної ефективності», схоже, переважає будь-які інші міркування, такі як місцева стійкість та соціальна згуртованість.
Натомість, в усі аспекти діапазону енергетичної політики ЄС слід включити енергетичну логіку для громад, яку відстоюють директиви стосовно електроенергії та поновлюваних джерел енергії. Принцип «енергетичної субсидіарності», згідно з яким місцеві ресурси (як от відпрацьоване тепло, сонячна і геотермальна енергія, потенціал біомаси тощо) слід використовувати в пріоритетному порядку, теж повинен знайти певне відображення в енергетичній політиці ЄС.
Стратегії мобільності і будівництва: де ширша картина?
Сектор засобів пересування потребує повної модернізації та має піти далі, ніж просто екологізація галузі.
Акцент на «розумних» технологіях і процесах (е-мобільність, цифрові інструменти тощо) радше ніж на «м'яких» заходах (відновлення громадських місць, велосипедна й пішохідна інфраструктури) не зможе забезпечити мирне й гармонійне міське середовище, на яке мешканці мають право.
Що стосується будівель, то Європейська Комісія запропонувала далекосяжну ініціативу «реноваційної хвилі», щоб як мінімум подвоїти поточні темпи відновлення громадських і житлових будівель в ЄС. Тут теж буде важливо забезпечити «ширшу картину» в цьому питанні, враховуючи особливо районний і мікрорайонний рівні, а не окремого кварталу.
На завершення…
Незважаючи на амбіційність наміру, Зелена Угода залишається неузгодженим набором розрізнених рішень, будучи не в змозі породити більш системну і таку, що торкається способу мислення, зміну, в якій дійсно є потреба. Якщо говорити мовою технічних термінів, то ми могли б сказати, що стратегія - це сукупність нових «плагінів», тоді як те, що нам справді потрібно, - так це цілковита заміна програмного забезпечення, щоб повністю «перепрограмувати» машину випрацювання політики в Європейському Союзі у спосіб, що підтримує місцеву відновну економіку.
Маніфест Енерджі Сітіз
Часу обмаль, проте вікно для швидких і рішучих дій відчинено. Ми повинні впіймати цей момент
Чому зараз?
Європа змінюється. Внутрішні і зовнішні сили формують наше суспільство, економіку та політику. Росія, що відроджується, стосує нафтодипломатію стосовно Сходу, по Європі лунає популістський лемент, виникає напруженість навколо міграції, економічна нерівність провадить до відчуження, гніву і роз’єднання, забруднення повітря підриває життя незліченної кількості європейців, в той час як на горизонті стоїть катастрофічна зміна клімату, вимагаючи найбільшої в історії Європи скоординованої мобілізації ресурсів.
Часу обмаль, проте вікно для швидких і рішучих дій відчинено. Ми повинні впіймати цей момент.
Швидкі перемоги
1. Доручити Європейському інвестиційному банку , який з 2013 року виділив 12 мільярдів євро на проекти, пов’язані з викопним паливом, дотримуватись принципу субсидіарності (фінансування проектів, які підтягують передовсім місцеві заощадження і поновлювані ресурси) та повністю відмовитись від проектів з викопним паливом.
2. Надавати муніципалітетам юридичну та консультаційну підтримку для їхнього захисту від судових справ, що намагаються перешкодити планам у сфері енергетики і клімату відповідно до Паризької угоди.
3. Включити Угоду мерів як партнера країн-членів та інституцій ЄС для випрацювання енергетичних політик знизу-вгору.
4. Збільшити Фонд переходу ЄС, щоб уможливити радикальні зміни у виробництві енергії й екологічній відповідальності на всій території ЄС та фінансувати Плани дій сталого енергетичного розвитку і клімату (ПДСЕРК) міст (додати спеціальний бюджетний рядок у всіх регіональних угодах про співробітництво, щоб фінансувати ПДСЕРКи).
Ключ до припинення зміни клімату – в побудові стійкої економіки, що базується на наявних ресурсах.
Творення традиції
1. Зробити панівними принципи вуглецевого бюджетування у країнах-членах ЄС та усунути бар’єри для державних інвестицій, що підвищують місцеву енергетичну ефективність і незалежність.
2. Розробити спеціальну об’єднану програму між Спільними сільськогосподарськими політиками та політиками міського/регіонального розвитку для створення партнерств з виробництва енергії/продуктів харчування/транспорту.
3. Перетворити ініціативу Угоди мерів у справжню лабораторію переходу і вузол навчання безпосередньо один від одного (та перетворити Мішн Іновейшн у програму, що підтримує місцеві кліматичні ініціативи, як от Хакатон задля клімату).
4. «Без прозорості немає довіри; без справедливості – мобілізації»: ці принципи мають скеровувати всі політики Європейського Союзу, щоб залучити до майбутньої трансформації всіх громадян ЄС.
Мішн Іновейшн (Mission Innovation) – це глобальна ініціатива, що працює над прискоренням новацій стосовно чистої енергії.