Нагода для стимулювання: передати всі податки на викиди вуглецю домогосподарствам

Нагода для стимулювання: передати всі податки на викиди вуглецю домогосподарствам

Джерард Вінн
консультант з питань фінансування енергетики,
який дописує для IEEFA (Інститут економіки енергетики та фінансового аналізу)

Уряди у всьому світі мають зараз можливість кардинально переосмислити, як можна стимулювати споживання в домогосподарствах, та звідки можуть взятись на це гроші. Кожен серйозний політик знає, що радикальна зміна фіскальної політики – це рідкісна нагода для формування нового сприйняття і цінностей. Тож зараз може бути саме такий момент для податків на викиди вуглецю. Джерард Вінн з IEEFA вперше констатує успіх, досягнутий урядами в питанні скороченні викидів у ЄС. З включенням до порядку денного підвищення ціни на CO2 – каже він –  зараз дуже вдалий час для урядів, щоб цей дохід у державний бюджет взяти й повністю віддати домогосподарствам, не залишивши собі ані пенні. Замість податку на CO2 у формі вищих рахунків неохочі споживачі побачать тепер виграш. Вінн підрахував, що в масштабах всієї економіки  при «платі» (вже не податку) у розмірі 25 євро за тонну вуглецю на  кожне домогосподарство в Європі припало б 370 євро, перевищивши будь-яке збільшення рахунків за енергію. Купувати товари, виробництво яких супроводжується великими викидами СО2, теж буде дорожче, але в цьому зрештою і полягає суть. Важливо –  каже Вінн – що нова політика зробила б підвищення цін на вуглець більш прийнятним і прозорим та вбудувала б ціни у скорочення викидів і перехід.  

 
В ситуації, коли світ перебуває у стані економічної ізоляції, а уряди роздають майже без обмежень кредити всім охочим, може видастись дивним вибір моменту, щоб пропонувати додатковий податок після кризи  у всій світовій економіці. Однак плата за викиди вуглецю може допомогти спрямувати цю лавину готівки і кредитів вздовж більш надійної й безпечної траєкторії, що веде до більш стабільного клімату, з чистою вигодою для громадян.

Люди вже десятиліттями говорять про ринок вуглецю, ціну на нього або податок. Відмінність зараз полягає в дедалі більшому розумінні того, що саме працює, та визнанні цього більшістю країн, а навіть галузей, які забруднюють.

Сенс податку на вуглець полягає в тому, щоб встановити ціну на реальну, далеко не до кінця розпізнану шкоду, яку завдають викиди вуглецю, та схилити таким чином  конкурентоспроможність та інвестиції до продуктів і діяльності, що уникають усталеної шкідливої практики, прискорюючи перехід до чистішої економіки. 

Застосування «плати», а не податку: платять виробники викопного палива, весь дохід йде  домогосподарствам 

Сьогодні є багато прикладів – це, зокрема, система торгівлі викидами в Європейському Союзі – того, як встановлюють ціну на викиди вуглецю у випадку конкретних великих забруднювачів. Якщо ж податок стягувати з виробників викопного палива в масштабах всієї економіки, а весь дохід передати в домогосподарства, не залишаючи урядові ані пенні, то це насправді було би платою виробників викопного палива за їхні викиди вуглецю і дивідендом для громадян, а не просто податком, що збирає гроші для урядів. 

Мої попередні підрахунки, оперті на схемах торгівлі викидами і податках на викиди вуглецю в ЄС, кажуть, що плата в розмірі 25 євро за тонну двоокису вуглецю, запроваджена в масштабах всієї економіки, принесла б кожному домогосподарству в Європі дивіденди в розмірі близько 370 євро (400 доларів США, 325 фунтів стерлінгів). Огляд наявних тематичних досліджень дозволяє припустити, що такий дивіденд з врахуванням підвищення рахунків за енергію принесе платникам податків чисту вигоду, і це не враховуючи додаткових переваг для здоров'я і майна в результаті уникнення зміни клімату та отримання чистішого повітря. 

Плата за викиди вуглецю в добувній галузі мала би працювати шляхом призначення ціни на викопне паливо – нафту, газ і вугілля – ще на самому початку, для нафтової або газової свердловини чи вугільної шахти, якщо їх добувають на внутрішньому ринку, та у пункті ввезення у випадку імпорту. Ці виробники та імпортери мали би передавати велику або більшу частину цієї додаткової вартості фабрикам, електростанціям та врешті-решт споживачам, а отже, всій економіці.

Оподаткування джерел викидів 

Альтернативою було б оподаткування двоокису вуглецю, що його викидають окремі сектори, як-от фабрики, заводи та електростанції – це більш обмежений підхід, за таким принципом функціонує система торгівлі викидами ЄС. Європейський Союз  запровадив цю схему у 2005 році, вимагаючи, щоб великі спалювачі викопного палива показували один дозвіл на викид на кожну тонну CO2. 

Втім, система торгівлі викидами ЄС нарешті працює, скорочуючи викиди вуглецю в енергетичному секторі,  штовхаючи енергетичну галузь геть від вугілля та демонструючи ціну на вуглець, що здатна провадити до змін. Зараз ЄС має намір розширити схему, плануючи податок на вуглець на кордоні, що вимагатиме від світових експортерів до ЄС – найбільшого у світі торговельного блоку – платити податок або запровадити плату за викиди вуглецю у себе  вдома.

Дивовижно, але минулого місяця металургійна компанія  ArcelorMittal заявила, що підтримує цю пропозицію: можливо, виробники металургійної галузі вчаться жити з цінами на вуглець. І є ознаки дедалі більшого визнання встановлення ціни на викиди вуглецю за межами Європи. Наприклад, Південна Корея запровадила систему торгівлі викидами з ефективною ціною близько 30 доларів за тонну CO2. Корея – шостий за величиною ринок електроенергії у світі та важливий азійський лідер. 

Тематичне дослідження -  Велика Британія  

Ми можемо знайти чудовий приклад впливу встановлення ціни на викиди вуглецю у Великій Британії завдяки застосованому там прискореному підходу. Втомившись у 2010 році від низької ціни на вуглець у ЄС та бажаючи більш надійного і тривалого цінового сигналу, Велика Британія запровадила додатковий податок на викиди в енергетичному секторі. Результатом стала чи не найефективніша в історії кліматична політика. В період з 2013 по 2019 рік видобуток вугілля майже припинився, впавши зі 40% від загальної кількості виробленої в країні електроенергії до 3% –  падіння значною мірою пояснюється податком. Два інші важливі чинники -  це злагоджена політична підтримка кліматичних дій та наявність газових електростанцій, щоб заповнити прогалину, які недостатньо використовувались.

Дослідження, проведені нещодавно університетським коледжем у Лондоні, показали, що податок у розмірі 18 фунтів стерлінгів за тонну CO2 у 2018 році підвищив споживчі ціни на енергію на 28 фунтів стерлінгів на одне домогосподарство. Відповідні податкові надходження склали майже 1 мільярд фунтів стерлінгів, що еквівалентно потенційному дивіденду в розмірі 35 фунтів стерлінгів на домогосподарство, якби дохід використовували громадяни. Підхід на основі дивідендів від плати за викиди вуглецю дасть змогу людям поправити своє становище навіть після нарахування вищих рахунків за електроенергію. 

Дивіденд у розмірі 35 фунтів стерлінгів на рік – це не та сума, що здатна до перетворень, проте він міг би домогтись особистої зацікавленості й участі громадян та підкреслити стимул до меншого споживання вуглецю. Цей дивіденд був би у понад п’ять разів більший, якщо плату за вуглець застосувати у всій економіці, а не лише в енергетичному секторі Великої Британії, на який припадає менше однієї п'ятої національних викидів. Після додавання ціни за викиди вуглецю, яка діє в ЄС, він би ще виріс. 

Система торгівлі викидами ЄС: підвищення ціни за викиди вуглецю працює   

Подібно до британського податку на викиди вуглецю система торгівлі викидами ЄС щороку, почавши з 2010 року, скорочує викиди в енергетичному секторі Європи. У свіжому  дослідженні з Польщі, однієї з найбільш енергомістких країн Європи, Інститут економіки енергетики та фінансового аналізу встановив, що виробництво електроенергії за рахунок спалювання кам’яного вугілля є збитковим, перевищуючи ціну за вуглець в середньому на 27 євро, а у випадку бурого вугілля – на понад 30 євро. Ціни за викиди вуглецю в ЄС коливаються, однак торік вони досягли максимального значення у понад 29 євро, і мають довгострокову тенденцію до зростання. Навіть PGE, енергетична компанія у Польщі, яка споживає найбільше вугілля, за прикладом інших, більш новаційних європейських підприємств поступово інвестує у поновлювані джерела енергії. Як висловилась компанія торік: «Ми засвоюємо свої уроки щодо цін на CO2, падіння яких не очікуємо». 

Система торгівлі викидами ЄС без Великої Британії торік збільшила дохід від аукціонів до 14,6 мільярдів євро. Це рівнозначно дивіденду в розмірі 75 євро на одне домогосподарство на рік. Цей показник зріс би більш ніж удвічі, якби ЄС запровадив свій податок на вуглець на кордоні та припинив надавати безкоштовні дозволи чутливим до торгівлі галузям, таким як металургійна і сталеливарна. Він би ще раз подвоївся, якби система охопила не лише промислові викиди, а всієї економіки загалом.

Демонструючи вартість викидів, ціна за викиди вуглецю сприяє інвестиціям у низьковуглецеві технології, підтримуючи таким чином більш ефективну щодо ресурсів економіку. Відводячи інвестиції від інфраструктури, опертої на викопному паливі, платники податків могли б уникнути в майбутньому дорогого порятунку викопного палива. Скорочуючи викиди вуглецю, країни можуть сповільнити зміну клімату, а також зменшити місцеве забруднення повітря, покращуючи здоров'я й добробут. Заохочення інвестицій в економічний перехід також стимулювало б наукові дослідження й новації. Особливу користь дивіденд, отриманий з плати за викиди вуглецю, приніс би бідним домогосподарствам.  

Не срібна куля 

Ціна вуглецю - це не срібна куля. Вона нездатна збудувати міста з низькими викидами вуглецю. Лише масштабні секторальні інвестиції й далекоглядне планування можуть розгорнути мережу зарядних пристроїв для електромобілів чи мережу для міського масового транзиту, або підвищити енергоефективність відповідно до сучасних вимог. І тоді експортери викопного палива програють: Саудівська Аравія відігравала провідну роль протягом десятиліть міжнародних переговорів щодо клімату саме з цієї причини. Країни, які спалюють непропорційно багато викопного палива, побачать, що їхня економіка стає менш конкурентоспроможною. 

Запуск "плати" за викиди вуглецю 

Як можна було б запровадити плату за викиди вуглецю? Підхід, застосований у випадку плати за вуглець і дивідендів, уникає нової дорогої бюрократії. І Європейський Союз демонструє один зі способів, як дати собі раду з побоюваннями відносно конкурентоспроможності за допомогою свого «регулювання вуглецю на кордоні». Уряди повинні ретельно готуватись та бути прозорими, щоб уникнути негативної реакції на зразок "жовтих камізельок", як це бачимо у Франції. 

Чому зараз? 

Уряди ведуть грошову і фіскальну війну проти коронавірусу. Навіщо підвищувати плату за викиди вуглецю для виробників викопного палива зараз, якщо глобальну економіку заблоковано? По-перше, плата за викиди вуглецю – це загальноекономічний спосіб, щоб спрямувати  вкрай потрібний грошовий потік у галузі з низькими викидами вуглецю, які менше забруднюють довкілля. По-друге, така плата може налаштувати більше країн на ту саму хвилю, до невідкладного та системного ризику. Як і корановірус, кліматичні зміни – це надзвичайна ситуація у світі. Бурхливі дебати щодо громадського здоров’я дедалі більше схиляються до якнайшвидшої строгої ізоляції, щоб подолати пандемію. Таким самим чином ми повинні терміново зачинити двері в умовах кліматичної кризи, що вже почалась.

Джерело: https://energypost.eu/stimulus-opportunity
-hand-all-carbon-taxes-to-households/