Ігор Тинний: «Інвестиції у ВДЕ - вже майже заморожені, адже державна політика - дуже короткозора»

Фото використано зі сторінки ExPro

Зниження інвестиційної привабливості «зеленої» енергетики можна екстраполювати на економіку в цілому, адже погіршення умов для ведення бізнес у сфері ВДЕ впливає на інвестиційний клімат загалом. Більше того, стан справ на ринку електроенергії з його багаторічним та багатомільярдним субсидуванням створює значний вплив на всі галузі економіки. Непрогнозовані кроки держави по відношенню до компаній, які інвестують свої кошти у ВДЕ, змушують бізнес також вдаватися до більш різких висловлювань на адресу можновладців.

Зокрема, оцінку державної політики на ринку електроенергії та її наслідки для всієї економіки в інтерв’ю для агентства ExPro висловив свою думку інвестор у відновлювані джерела, співзасновник «Української асоціації відновлюваної енергетики» Ігор Тинний. Він розкрив своє ставлення щодо питання субсидування на ринку електроенергії, проблем, з якими стикається сектор ВДЕ після зниження «зелених» тарифів, реальної оцінки вартості традиційної та нової енергетики, відмінностей між кредитами від європейських та українських банків та інших питань.

Як ви оцінюєте поточну ситуацію у секторі ВДЕ, боргове навантаження та інвестиційний клімат загалом?

Давайте почнемо спочатку. Я людина економічного підходу, колишній викладач в університеті. Я звик все ж таки все спочатку розкладати на атоми, щоб не було непорозумінь.

По-перше, специфіка електроенергетики полягає у тому, що люди отримують послугу, виробництво якої від них дуже віддалене. Коли ви споживаєте кіловат-години, вони у вас якби безособові, ви не відчуваєте якість цієї послуги. Ось, наприклад, коли ви приходите в ресторан та вам щось не сподобалось, ви голосуєте ногами - йдете звідти і більше не повертаєтесь. З електроенергетикою виходить така ситуація, що люди не усвідомлюють яким чином саме вироблена ця кіловат-година. Люди також не помічають екстерналій, побічних ефектів від виробництва електроенергії. Рано чи пізно ми сплачуємо за всі побічні ефекти, через податки та інші речі.

Нам не повезло, цей уряд - надзвичайно короткозорий, і попередній був такий же. Справа в тому, що де-факто будівництво будь-якого об’єкту – заводу, електростанції, це процес, який триває від 3 до 10 років. Відповідно, те, що ви робите зараз, вплине на подальші дії через багато років. Нам дуже часто закидають, що за часів уряду Януковича ми вибрали модель, де стимулювалося виробництво електроенергії з ВДЕ виключне виключно через тариф.

" Якщо б ми обирали символ країни, ми б мали обрати зелену жабу, яка душить людей

Тому, той факт, що стимулювання, яке йде виключне через тариф, для людей неприйнятне – це «жаба давить», бо комусь сплачують за вищою ціною. В багатьох країнах зробили по-іншому, стимулювання йде через, наприклад, компенсацію частини капітальних вкладень, вам одразу компенсують з податків частину CAPEX, щоб проект мав швидшу окупність. Або роблять дешевшим підключення до електромережі, або безкоштовно виділяють землю, або допомагають приєднати інфраструктуру. У нас же це було абсолютно не так. З цього треба почати, це дуже важливо.

Яка наша специфіка у цьому питанні?

У нас було наступним чином:

Ти мусиш самостійно оформити землю, з чим пов’язана дуже сильна корупція. Хто вам каже, що це робиться без корупції – бреше!
Вам треба було приєднатися самостійно до електромереж та зіткнутися з величезною корупцією при цьому, заплативши власникам приватних обленерго офіційно чи неофіційно величезні гроші.
Вам потрібно самостійно вирішувати проблеми з місцевою громадою, ми всі маємо договори соціального навантаження та платимо досить високу орендну плату.
Ну і, крім того, у нас в країні надзвичайно дорогий позичковий капітал. Я колись робив такий розрахунок: якщо ви будуєте технологічно найпростіший проект, сонячну електростанцію, то приблизно 45% грошового потоку, що вам сплачують за «зеленим» тарифом, верталося державі у той же перший рік, у вигляді різноманітних податків та у вигляді відсотків за кредитами, які ви платили державним банкам.
Відповідно, тариф є вищим, але й доходи державного бюджету є суттєвими.

Варто зазначити, що є справжня вартість електричної енергії, а є тарифоутворення. На жаль, в нашій країні, ці речі абсолютно не взаємопов’язані між собою. Як мало б відбуватися тарифоутворення. В перехідних положеннях закону «Про ринок електроенергії», які були проголосовані декілька років тому, прямо записано, що в нас забороняється перехресне субсидування в електроенергетиці. Ми тоді всі думали, що якщо це буде проголосовано за попередньої влади, цій владі буде легше, адже це чинний закон, вони його успадкували. Але, насправді, ні. У нас тотально вся енергетика погрузла в перехресному субсидуванні, яке змінюється в ручному режимі. Субсидують всіх - вас, мене, великих металургів, на кшталт Пінчука та Коломойського. І все це за рахунок платників податків. Тобто, в одному місці, без дозволу забирають наші гроші, в іншому місці – віддають. Робиться це в Кабінеті міністрів, НКРЕКП, за прямою вказівкою Офісу Президента, по-іншому нічого не вирішується.

А щодо «зеленої» енергетики?

Потрібно зрозуміти, що є справжня ціна електроенергії. Яким чином НКРЕКП повинна була б встановлювати тарифи? По-перше, взагалі не оглядаючись на вигадану соціальну справедливість та політичну доцільність від Офісу Президента. А оглядаючись на те, які об’єкти треба побудувати, які треба виводити з експлуатацію, на наявність та ціну палива, експлуатацію цих об’єктів, безпеку. Також, НКРЕКП має нормувати рентабельність інвесторів. Ось так має діяти незалежний регулятор, такий як Антимонопольний комітет, Комісія з цінних паперів та НКРЕКП.

Що відбувається зараз? Кожного разу коли ми задаємо запитання в НКРЕКП, нам відповідають: «Так а що? Нам же сказали в Офісі Президента, нам сказали в Кабміні…». Тим самим, вони визнають, що вони - ніхто, вони - залежні. Більше того, законом України НКРЕКП тимчасово підпорядкували Кабінету міністрів, через що особисто прем’єр несе відповідальність, він не може показувати на Офіс Президента. Порядна людина б вказала, що це її рішення і не слухала б Офіс Президента.

Справжня ціна розраховується за показником LCOE (ред. - Levelized cost of energy, усереднена вартість електроенергії). Він мусить бути порахований для кожного з видів енергії, як відновлюваних, так і традиційних. Наприклад, для вугільної енергетики, ціна кожної кіловат-години складає, за моїми здогадками, 10 євроцентів/кВт-год, але обладнання є зношене, воно скрізь у світі забороняється, до нас вже йде підвищення податоку на CO2. Крім того, ці об'єкти майже всі приватизовані та власниками не будувались, тому їм можна встановити граничний термін експлуатації, сказати коли їм закритися. Тому, необхідно їм встановити тариф, який дозволяв власникам би тільки окупити станції, без жодного прибутку.

Якщо ж станція побудована нещодавно, хоча в нас таких нема, то навіть регулятор або уряд може пропонувати компенсацію через закриття такого об'єкту, але ні в якому випадку не стимулювати працювати довше. Чому так? Бо ціна вже дуже висока і для суспільства виникають додаткові екстерналії – забруднення повітря, незрозуміло що робити з шахтами та золовідвалами й так далі. Крім того, подивіться зараз на ціну газу, вона досягла 15-річного максимуму. А що буде далі, зараз нас росіяни почнуть виховувати своїм Північним потоком - 2, і газ стане ще більшою удавкою, ніж було раніше.

Щодо «зеленої» енергетики - я проти того, щоб ми її розглядали як «зелену». Давайте її розглядати просто як нову. Є стара енергетика, є нова енергетика.

Хтось хоче побудувати нову газову електростанцію, я б не проти зараз побудувати газопоршневу чи газотурбінну станцію. В цьому є сенс. Яким чином мене простимулювати? По-перше, я мушу знати, що моя інвестиція захищена, що цей об’єкт буде працювати певний проміжок часу або за заздалегідь визначеною ціною, або він буде потрапляти в ринок і його не будуть примусово вимикати. Перше, що потрібно нам – це стабільність. А все, що робив наш уряд за останній час – це антистабільність.

" На 95% вбитий інвестиційний клімат – це через висловлювання таких як Андрій Герус

Це колгоспний економіст, злочинець, він колись сяде у тюрму. Найгірше, що ви можете робити, це кожні 5 хвилин змінювати свою поведінку. В Україні так ставляться до будь-яких інвесторів в останні роки.

З моменту, як запрацювала перша в світі біржа, ми живемо в економіці очікувань. На біржі, 99% торгівлі - це фікція, вона не супроводжується реальними поставками товарів. Торгівля відбувається у режимі очікування того, що відбудеться. Наприклад, очікують, що буде поганий врожай і ціна на продукти злітає вже зараз. Може прогноз і не справдиться, а ціна вже виросла. Саме тому оці всі люди, які працюють на дніпропетровське металургійне лобі, вже почали кричати, що «зелена» енергетика погана. Вони зацікавлені в тому, щоб країна існувала в ізоляції і залишалися поза цивілізованим світом, лишалася поза європейським ринком. Тому всі заяви – це не якась витівка, це заздалегідь спланований злочин.

Вертаючись до тарифів, ви хочете, щоб інвестор побудував будь-яку електростанцію, ви знаєте LCOE й хочете, щоб в це проінвестували. Ви мусите дати банкам фінансові гарантії. Раніше це визначалося фіксовано через «зелений» тариф. Я не вважаю, що він був надприбутковий, бо не так багато і побудували. Інвесторів в дрібну відновлювану енергетику близько 30 тисяч, в велику – декілька сотень.

Тепер нам вже 2 роки обіцяють перейти до аукціонів, але вони ж до них не перейдуть. Ці аукціони не відбудуться і їх не оголошують тому, що інвесторів «кинули». Більше того, аукціони не дадуть низької ціни. Основний закон мікроекономіки дуже простий: «Прибуток пропорційний ризику». Якщо інвесторів кинули, то ризики високі. За таких умов, низький тариф - неможливий.

По-друге, яким чином зробити дешеві тарифи? Пам’ятаєте, я говорив, що з побудованої СЕС 44-45% згенерованих коштів йшло в бюджет держави в перший же рік, це податки і відсотки держбанкам.

Більше інтер'ю від Ігоря Тильного, інвестора у відновлювані джерела, співзасновника «Української асоціації відновлюваної енергетики» читайте на офіційній веб-сторінці ExPro