Від резервних генераторів до зеленої енергетики: як громади планують майбутнє під час війни
Славутич створювали після аварії на Чорнобильській АЕС як місто для працівників станції. За кілька десятиліть він пережив закриття ЧАЕС, а у 2022 році опинився поруч з окупованою Чорнобильською зоною. Сьогодні питання енергетичної безпеки тут мають не теоретичний, а практичний вимір.
Водночас Славутич є учасником Європейської енергетичної відзнаки (ЄЕВ) — міжнародної системи управління муніципальною енергетичною та кліматичною політикою. Для міста це означає не лише впровадження окремих енергетичних рішень, а й системне планування розвитку, роботу над енергоефективністю, скороченням викидів та підвищенням стійкості інфраструктури.
Саме про те, як змінилося розуміння енергоменеджменту під час війни, говорив міський голова Славутича та президент Асоціації «Енергоефективні міста України» Юрій Фомічев під час конференції «Енергетична стійкість громад: між безпекою і трансформацією», що відбулася у Львові.
За його словами, за останні роки змінилося саме значення цього поняття.
«Енергоменеджмент сьогодні — це не просто моніторинг споживання енергії. Це розуміння того, яку енергію ти генеруєш, скільки її, коли вона є і коли її немає. Це робота з накопичувачами, резервами, генерацією. Це про загальний баланс енергетичної системи».
Ще до повномасштабного вторгнення українські громади говорили про термомодернізацію будівель, скорочення споживання енергії, кліматичні цілі та декарбонізацію. Війна не скасувала цих завдань, але додала нові.
Сьогодні громади мають відповідати на запитання, яких ще кілька років тому не було у стратегічних документах: що відбуватиметься після удару по енергетичній інфраструктурі, як працюватимуть лікарні, водоканали й системи теплопостачання, скільки часу зможуть забезпечувати роботу накопичувачі та резервні джерела живлення.
Російські удари по енергетичній інфраструктурі зробили ці питання частиною щоденного управління громадою.
«Енергетична стійкість дуже дорога. Ми маємо мати резерв, маємо мати генератор. Це обладнання може роками стояти без роботи, але в критичний момент повинно запрацювати одразу. Дай Боже, щоб воно ніколи не знадобилося. Але воно має бути готовим».
Саме тому громади дедалі частіше інвестують не лише в енергоефективність, а й у резервування критичної інфраструктури, локальну генерацію та системи накопичення енергії. Частина цих рішень потрібна для проходження наступного опалювального сезону. Частина — для формування нової архітектури енергетичної безпеки.
Водночас війна не скасувала довгострокових цілей. Навпаки, громади дедалі частіше змушені поєднувати короткострокові рішення із плануванням на десятиліття вперед.
«Ми не відмовляємося від довгострокового планування. Ми продовжуємо говорити про зелену енергетику, енергоефективність і зелений перехід. Але водночас мусимо вирішувати питання енергетичної стійкості. У цьому сьогодні реальність українських громад».
Саме ця тема проходила через більшість дискусій конференції у Львові. Українські громади змушені працювати одразу у двох часових горизонтах. З одного боку — готуватися до наступної зими та можливих атак на критичну інфраструктуру. З іншого — планувати розвиток на десятиліття вперед, модернізувати будівлі, розвивати відновлювану енергетику, скорочувати викиди та адаптуватися до європейських підходів у сфері кліматичної політики.
Для більшості європейських муніципалітетів ці процеси відбувалися послідовно. Для України вони наклалися один на один.
Саме тому дедалі більше громад працюють із Європейською енергетичною відзнакою — міжнародною системою, яка допомагає оцінювати та вдосконалювати муніципальну енергетичну політику. Її методологія охоплює планування, будівлі та споруди, енергопостачання, мобільність, внутрішню організацію роботи муніципалітету та співпрацю з мешканцями.
В Україні цей підхід впроваджується в межах проєкту MEMCU — «Сертифікація муніципального енергетичного менеджменту в Україні», який реалізується Асоціацією «Енергоефективні міста України» за підтримки Швейцарії через Державний секретаріат з економічних питань (SECO).
Для громад це не лише інструмент управління енергетичними ресурсами. Йдеться також про здатність працювати з даними, залучати інвестиції, вибудовувати системну політику та впроваджувати рішення, які працюватимуть не один опалювальний сезон, а роками.
Для українських громад сьогодні питання вже не зводиться до вибору між зеленою трансформацією та безпекою. Потрібно вирішувати обидва завдання одночасно.
Саме навколо цього балансу між стійкістю та розвитком і точилася значна частина дискусій під час конференції у Львові.
Матеріал підготовлено в межах проєкту «MEMCU / Сертифікація муніципального енергетичного менеджменту в Україні», який реалізується Асоціацією «Енергоефективні міста України» за фінансової підтримки Швейцарії через Державний секретаріат з економічних питань (SECO).