В Україні прийнято нову Енергетичну стратегію.

З метою досягнення цільових показників з енергетичної безпеки та енергоефективності, забезпечення інноваційного оновлення енергетичного сектору та його інтеграцію з енергетичним сектором ЄС у серпні поточного року в Україні прийнято нову ЕНЕРГЕТИЧНУ СТРАТЕГІЮ ДО 2035 РОКУ: БЕЗПЕКА, ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ, КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ. Це документ, який окреслює стратегічні орієнтири розвитку паливно-енергетичного комплексу України на період до 2035 року.

Керуючись положеннями НЕС, КМУ має підготувати рішення з визначення ролі органів виконавчої влади та їх дій на етапах підготовки та формування заходів з ефективного виробництва, трансформації, транспортування, переробки і споживання енергії; формування конкурентних і прозорих ринків електроенергії, природного газу, нафти, теплової енергії та вугілля.

Упродовж найближчих трьох років акценти будуть зроблені на впровадження реформ та формування конкурентного середовища, зокрема, головними напрямами підвищення енергоефективності економіки України мають стати:

·         виховання свідомості енергозаощадження у громадян, заохочення до використання побутових приладів та освітлення з високими показниками енергоефективності;

·         скорочення енергоспоживання домогосподарств, комерційного та комунального секторів на потреби опалення шляхом підвищення енергоефективності житлових і громадських будівель, а також підвищення енергоефективності опалювальних приладів;

·         повнота та прозорість обліку всіх форм енергії (електро- та тепло-, природного газу);

·         підвищення енергоефективності в секторі виробництва і трансформації енергії, насамперед у теплоелектроенергетиці та централізованому теплопостачанні шляхом оптимізації використання потужностей, технічної та технологічної модернізації;

·         скорочення витрат енергії у системах транспортування та розподілу електричної і теплової енергії шляхом технічної, технологічної модернізації та концептуального перегляду схем енергозабезпечення із врахуванням досягнень у сфері децентралізованого енергопостачання, зокрема за рахунок використання ВДЕ та управління енергоспоживанням;

·         оцінка потенціалу оптимізації системи центрального опалення шляхом переходу на індивідуальне опалення у регіонах та на об’єктах, де це є економічно доцільним;

·         впровадження на рівні держави, міст, бюджетних та адміністративних будівель та підприємств системи енергетичного менеджменту.

Здійснення структурних змін матиме визначальний вплив на показники енергоефективності економіки в цілому. Однак необхідними також є заходи загального економічного впливу, які потребують окремого аналізу в рамках економічної стратегії держави.

·         Враховуючи поточний стан у сфері енергоефективності, основними завданнями для економіки в цілому та в секторах економіки на визначений період стратегічного планування мають стати: завершення процесу переходу на ринкове ціноутворення. Ліквідація «витратної» методології тарифоутворення, вдосконалення нормативно-правової бази регулювання енергетичних ринків, підвищення їх конкурентоспроможності;

·         маркування побутових товарів за показниками енергоспоживання, розповсюдження енергоефективних побутових приладів та освітлення, впровадження навчальних програм, організація роз’яснювальної роботи та реклами, проведення енергетичного аудиту на рівні окремих підприємств, будинків, а також поширення енергоефективних засобів транспорту;

·         застосування договорів енергосервісу (ЕСКО) у бюджетній сфері та житлово- комунальному секторі;

·         встановлення вимог до обладнання та технологій щодо рівня енергоспоживання та екологічних параметрів;

·         забезпечення приладного обліку споживання енергоресурсів та формування інституту власності (управління) багатоквартирними житловими будинками, що дозволить суттєво підвищити ефективність використання енергоресурсів населенням, запровадити стабільні механізми державної підтримки об'єднань співвласників багатоквартирних будинків на принципах співфінансування для здійснення заходів з термомодернізації будівель;

·         підвищення термічного опору огороджувальних конструкцій у будівлях (теплоізоляція стін, дахів і підвалів, заміна вікон і дверей), заміна та/або встановлення енергоефективного обладнання (котлів, бойлерів, рекуператорів тепла, автоматичних систем керування та ін.), проведення заходів із забезпечення регуляції споживання теплової енергії з боку споживача (заміна центральних теплових пунктів індивідуальними, реконструкція внутрішньобудинкових теплових мереж, встановлення загальних будинкових та індивідуальних регуляторів теплоспоживання);

·         створення інструментів державної фінансової та технічної підтримки (в тому числі із залученням іноземних партнерів) для реалізації заходів з енергоефективності в житлових будівлях.

Для забезпечення сталості державної енергетичної політики та реалізації цілей НЕС місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію НЕС у межах своєї компетенції, зокрема шляхом:

·      розробки та затвердження планів (схем) розвитку місцевих систем енергозабезпечення, регіональних програм модернізації комунальної теплоенергетики;

·         узгодження інвестиційних планів комунальних енергетичних компаній;

·        реалізації потенціалу енергозбереження та енергоефективності, відновлюваної енергетики на місцевому рівні.

Два роки цей стратегічний документ розробляли в різних версіях. У роботі над ним брали участь найбільші центри країни, серед яких Національний інститут стратегічних досліджень, міжнародні й вітчизняні експерти, громадські організації.

Результатом реалізації Енергетичної стратегії має стати перетворення паливно-енергетичного комплексу України із проблемного, що потребує постійної державної підтримки, на сучасну, конкурентоспроможну та ефективну галузь – локомотив модернізації економіки, здатний до сталого розвитку у довгостроковій перспективі.

З повною версією Стратегії можна ознайомитись тут