СЛІДАМИ ЦЬОГОРІЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ АЕМУ У СЛАВУТИЧІ
Згідно з Директивою 2010/31/EU Європейського Парламенту і Ради всі нові будівлі у країнах ЄС, почавши з 31 грудня 2020 р., зводитимуться лише за стандартом «будівля з майже нульовим споживанням енергії». Для громадських будівель цей обов’язковий стандарт почне діяти навіть раніше – 31 грудня наступного року. У Брюсселі ж усе нове будівництво переведено на стандарт «пасивний будинок» (питоме енергоспоживання – 15 кВт∙год/м²∙рік) ще у 2015 році.
Фактично зовсім поруч, на наших кордонах відбувається грандіозна революція в архітектурній і будівельній галузях, спричинена глобальною зміною клімату, в яку свій «вагомий» внесок зробили і продовжують робити також будівлі.
Що ж на це Україна, яка офіційно проголосила курс на Європейський Союз, та де офіційно середнє питоме споживання енергії в будівлях сьогодні – 275 кВт∙год/м²∙рік?
Якщо коротко: як мокре горить. Бо навіть серед тих, хто обізнаний зі сучасними світовими тенденціями щодо будівель, нерідко побутує переконання, що все це, звичайно, добре, але не для нас – задорого, передчасно, може зачекати. Що вже казати тоді про пересічного українця.
Саме тому для своєї цьогорічної, вже ХІ міжнародної конференції Асоціація «Енергоефективні міста України» обрала тему «Угода мерів щодо клімату й енергії та енергоефективність будівель: вчора, сьогодні, завтра». Конференція відбулась 19-20 червня у Славутичі, місті, що є одним із засновників Асоціації.
При доборі промовців вирішальним критерієм була наявність практичного досвіду, зокрема, з проектування і спорудження нових будівель та комплексної реновації існуючих за стандартом «пасивний будинок». Цьому питанню повністю присвятили окрему секцію «Практичні та фінансові аспекти термореновації будівель та переходу на європейські стандарти будівництва» другого дня конференції.
Серед доповідачів – невтомний попри гарний вік, пасіонарний поширювач стандарту «пасивний будинок» у Німеччині і поза нею, інженер Ґюнтер Шляґовскі, президент Великопольської асоціації «Пасивний дім», економіст Бартош Крульчик, досвідчена українсько-німецька архітектор з Києва-Штуттґарта Тетяна Ернст і молода архітектор зі Львова Зоряна Онишкевич, автор сенсаційного, виготовленого за допомогою 3D-друку найтеплішого у світі будинку українець Максим Ґербут.
Вельми повчальним і водночас таким, що надихає, став для присутніх представників українських міст виступ Міхала Хвастка, віце-мера польського містечка Сломнікі, де, почавши з 2010 року, всі нові громадські будівлі (спортивні зали, центр розвитку дитини, центр надання медичних послуг) будують лише за стандартом «пасивний будинок». Для цього не треба було чекати законів і розпоряджень згори з Варшави, вистачило далекоглядності й політичної волі місцевого керівника, дещо раніше запаленого пристрасною лекцією Ґюнтера Шляґовського.
Була теж мова і про велику політику: директор департаменту стратегічного розвитку Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Володимир Бучик докладно розповів про останню редакцію Закону про енергоефективність будівель (до речі, ухваленого Верховною Радою через день після конференції у Славутичі). Стражденного закону, запеклі парламентські баталії довкола якого точились вісім років, і який, щоб стати справді дійовим, а не просто черговим «компромісним» законом, вже зараз потребує негайного допрацювання. Чого, наприклад, вартує поняття «економічно доцільний рівень енергетичної ефективності будівель» без одночасного визначення часового горизонту: вигідний сьогодні? через рік? через десять років, коли тарифи на енергію прогнозовано сягнуть захмарних порівняно зі сьогоднішніми значень?
Найважливіший висновок з конференції: для якісного стрибка українських будівель у ХХІ століття необхідно якнайшвидше допомогти всім здоровим і досі розпорошеним первинним учасникам цього сектору економіки усвідомити взаємну вигоду від об’єднання зусиль на основі правдивої, неспотвореної фахової інформації, щоби відтак започаткувати потужний зустрічний рух «знизу-вгору», здатний змусити законотворців стати врешті-решт державниками.
Підсумовуючи: на конференції у Славутичі пробито лишень невелику дірку в мурі незнання, нерозуміння і непорозумінь довкола стандарту «пасивний будинок», що існують сьогодні в Україні в середовищі міських достойників, замовників та виконавців. Відтак наше завдання на найближче майбутнє – розширювати її, аж поки той «мур» не завалиться.
Як влучно зазначив під час дискусії вищезгаданий Ґюнтер Шляґовскі, активні будинки (в сенсі активного «пожирання» енергії – прим. автора) – для пасивних людей, пасивні ж будинки – для людей активних, бо найбільше джерело дешевої енергії сьогодні – саме енергоефективність.
У свіжому числі електронного журналу «Зелені будівлі» з‘явився допис про цьогорічну ХІ міжнародну конференцію АЕМУ - http://dom.esco.agency/rubriki
Олег Гарасевич, керівник проектів і програм
Асоціація «Енергоефективні міста України»