Про сучасні будівельні стандарти й енергетичні кодекси для будівель.
Спершу про терміни. Сьогодні терміни «стандарт», «кодекс», «нормативний документ» нерідко вживають як тотожні поняття, хоча насправді вони відрізняються як з погляду виконуваної функції, так і юридично. Стандарт зазвичай стосується технічної специфікації, якій повинен відповідати продукт або технологічний процес. Випрацювання стандарту відбувається за участю або під наглядом авторитетної незалежної фахової інституції за усталеною і прозорою схемою, що передбачає також врахування думки зацікавлених сторін. Натомість кодекс – це систематизована збірка правил, що спираються на низку стандартів та регулюють професійну діяльність у певній сфері. Щоби стандарт або кодекс набули юридичної сили і стали нормативним документом, їх, як правило, має ухвалити центральний уряд. Ухвалені стандарти і кодекси можуть бути як обов’язкові до виконання, так і добровільні.
БУДІВЕЛЬНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ КОДЕКСИ У СВІТІ: QUO VADIS?
У світі з'являється дедалі більше спеціальних енергетичних кодексів для будівель, що встановлюють мінімальні рівні ефективності споживання енергії будівлями залежно від їхнього типу і місцевого клімату. Найамбітніші з-поміж них вимагають від будівель споживання енергії, наближеного до нуля. Хоча кодекси ухвалюють переважно національні уряди, а влада на місцях відповідає лише за їхнє впровадження й дотримання, у світі є міста і території, які ухвалили власні енергетичні кодекси з вимогами, що перевищують національні (наприклад, місто Чикаґо або штат Каліфорнія у США).
Сучасні енергетичні кодекси для будівель переважно бувають двох типів: розпорядчі (англ. prescriptive codes) – їх найбільше – та засновані на виконанні (англ. performance-based codes).
Перші встановлюють чіткі вимоги до окремих елементів будівлі: утеплення стін і стелі, даху й фундаменту, специфікації вікон і дверей, систем опалення, вентиляції, освітлення, нагрівання води тощо. Для отримання дозволу на будівництво необхідно, щоб елементи і технології, використані у проекті, відповідали визначеним стандартам. Це традиційний, швидкий, але водночас дуже негнучкий підхід, що не враховує потенційних можливостей заощадження енергії, наприклад, за рахунок орієнтації вікон.
Кодекси другого типу стосуються вже будівлі загалом і націлені радше на результат, а не просто дотримання формальних вимог. В цьому випадку на стадії проектування визначають максимальний рівень споживання енергії, необхідний для функціонування будівлі, а відтак на підставі стандартів за допомогою нескладних комп’ютерних програм моделюють загальне споживання енергії та порівнюють його зі споживанням енергії еталонною будівлею того ж типу. Це більш гнучкий підхід, що не віддає переваги жодній технології та уможливлює прийняття компромісних рішень задля досягнення бажаного результату (наприклад, встановлення відносно дешевших вікон, але з одночасним кращим утепленням зовнішніх стін). Він також сприяє швидшому впровадженню новітніх технологій: сонячних колекторів, фотовольтаїки тощо.
Сьогодні для нових будівель нерідко одночасно функціонують енергетичні кодекси обох типів (наприклад, в Іспанії, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Китаї, Австралії та ін.).
Рідкістю поки що є найсучасніші кодекси, які теж стосуються всієї будівлі, але засновані на результаті (англ. outcome-based codes). Вони не лише встановлюють для будівлі певний рівень споживання енергії, але й передбачають перевірку його дотримання шляхом вимірювання під час наступної експлуатації будівлі протягом щонайменше 12 місяців. Їм властива значна гнучкість, завдяки чому ці кодекси можна застосовувати до різних типів будівель включно з історичними. Вони ефективно запобігають можливому спотворенню проекту в процесі виконання, гарантуючи належну кінцеву якість, тож майбутнє за ними.
За рівнем строгості енергетичні кодекси для будівель бувають добровільні (наприклад, в Італії), обов’язкові для всієї країни (як-от у Франції, Великій Британії, Японії, Австралії) та змішаного типу (так, у США, Канаді, Китаї кодекси, ухвалені центральними урядами, не є обов’язковими, а лише слугують орієнтовною моделлю для штатів/провінцій цих країн при випрацюванні ними власних кодексів).
Енергетичні кодекси для будівель з різних країн відрізняються також за рівнем охоплення. Може бути як один кодекс, спільний для всіх будівель, що належать до певної категорії (наприклад, для житлових, громадських або комерційних будівель), так і кілька кодексів в межах однієї категорії для різних типів будівель (наприклад, для одно- і багатоквартирних житлових будинків). Енергетичні кодекси стосуються переважно нових будівель, але є країни, де ухвалено окремі кодекси для існуючих будівель, які застосовують під час ремонту. У світі станом на 2015 рік енергетичні кодекси для будівель було запроваджено приблизно 40 національними урядами, адміністративно-територіальними та місцевими органами влади.
Узагальнений перелік питань, з яких у сучасних, найбільш комплексних національних кодексах є технічні вимоги, включає:
- утеплення огороджувальної конструкції (стін і стелі будівлі),
- коефіцієнт теплопередачі U та сонячний фактор g вікон,
- ефективність та контроль освітлення (лише в деяких кодексах),
- ефективність опалення, охолодження та кондиціювання повітря,
- герметичність будівлі (лише у випадку житлових будівель),
- встановлення інженерного обладнання та забезпечення доступу до нього для періодичного контролю,
- проектування, розташування та орієнтацію будівлі відповідно до її функціонального призначення.
КОДИФІКАЦІЯ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА
У 2009 р. побачив світ стандарт ASHRAE 189.1 (повна назва – Стандарт для проектування високофункційних зелених будівель, за винятком малоповерхових житлових будинків), перший комплексний стандарт зеленої будівлі, до того ж написаний мовою кодексу. Його розробило Американське товариство інженерів з опалення, охолодження та кондиціювання повітря (англ. The American Society of Heating, Refrigerating and Air-Conditioning Engineers, скорочено ASHRAE) разом із Радою зеленого будівництва США (англ. U.S. Green Building Council, скорочено USGBC) та Освітлювальним інженерним товариством Північної Америки (англ. Illuminating Engineering Society of North America, скорочено IES). Стандарт вже двічі оновлювали (у 2011 і 2014 рр.), наступна його версія очікується цьогоріч.
Стандарт ASHRAE 189.1 стосується проектування, будування і експлуатації та охоплює нові будівлі і їхні системи, нові частини будівель і їхніх систем та нові системи і обладнання в існуючих будівлях. Він формулює вимоги до будівель, згруповані в шість основних категорій: сталість ділянки під забудову; ефективність використання води; енергоефективність; якість середовища у приміщенні; вплив на атмосферу, матеріали й ресурси; побудова і плани стосовно експлуатації. Більшість категорій включають положення, обов’язкові до виконання, як розпорядчі, так і засновані на виконанні.
Невдовзі після появи ASHRAE 189.1, в березні 2012 р., Міжнародна кодексна рада (англ. International Code Council, скорочено ICC) опублікувала Міжнародний кодекс зеленого будівництва (англ. International Green Construction Code, скорочено IgCC) – перший і донині найбільш всеохопний модельний кодекс, що встановлює мінімальні вимоги до будівель і місць забудови з метою зменшення негативного і збільшення позитивного впливів штучного середовища на природне довкілля та здоров’я, безпеку і добробут користувачів будівель. У 2015 р. його було оновлено. Кодекс можна застосовувати до нових та існуючих будівель, як комерційних, так і житлових не нижче трьох поверхів. Вимоги стосуються будівництва, введення в дію, експлуатації та обслуговування. Наприклад, щонайменше 55% будматеріалів повинні бути місцевого походження або тими, що використовуються чи можуть бути використані повторно; щонайменше 50% будівельного сміття необхідно переробляти замість того, щоб захоронювати на сміттєзвалищі; 51% енергії, яку дозволено споживати згідно з Міжнародним кодексом енергоощадності (англ. International Energy Conservation Code), повинен бути за рахунок підвищення енергоефективності тощо. Для існуючих будівель кодексом передбачено вимоги на випадок їхньої перебудови, ремонту, добудови, продажу або змін у завантаженості. За рідкісним винятком, заборонено будувати на ділянці землі, яку раніше не використовували під будівництво.
Щоб цей модельний кодекс почав діяти на певній території (в місті, провінції тощо), відповідне рішення повинен ухвалити орган влади, в чиїй юрисдикції перебуває територія. Хоча кодекс від самого початку створювали як обов’язковий, процедура його запровадження не виключає можливості перехідного періоду, коли попервах він буде добровільний. З іншого боку, органам влади, в яких на підпорядкованій їм території назріли якісь особливі проблеми, кодекс у додатку пропонує для запровадження розлогий і добре структурований перелік спеціальних вимог на вибір, що значно перевищують базові. Наприклад, щодо мінімізації загрози підтоплення внаслідок повеней, створення спеціальних коридорів для міграції диких звірів між сусідніми земельними ділянками, будівництва сміттєзвалищ, місцевого очищення побутових стоків тощо.
На сьогодні Міжнародний кодекс зеленого будівництва запроваджено в низці штатів США – Флориді, Мериленді, Північній Кароліні, Арізоні та ін. Паралельно відбувається інтенсивний процес його об’єднання в єдину узгоджену систему зі стандартом ASHRAE 189.1 та рейтинговою системою LEED. Зокрема, стандарт ASHRAE 189.1 став вже варіантом дотримання Міжнародного кодексу зеленого будівництва.
УКРАЇНСЬКА ПЕРСПЕКТИВА
Безперечно, вкрай важливо не лише мати якісні кодекси для будівель, але й ефективно впроваджувати їх на місцях, дбаючи про неухильне дотримання відповідних стандартів – лише тоді є гарантія реального скорочення споживання енергії і видатків. В цій відповідальній роботі місцевим і регіональним органам влади повинні слугувати спеціальні узаконені правила та широкий арсенал методів як заохочення (зелені кредити, податкові пільги, пом’якшення обмежень на висоту і розмір будівлі тощо), так і покарання (відмова в дозволі на будівництво або вселення, нарахування, штрафи тощо) – у випадку, якщо кодекс обов’язковий, а в процесі інспектування під час будівництва і/або після його завершення виявлено порушення.
Натомість законодавці повинні забезпечити регулярне (кожні 3-5 років) оновлення й удосконалення ухвалених ними кодексів, почавши з вимог, які більшість забудовників спроможна виконати, та поступово посилюючи їх. Це гарантуватиме зацікавленість та участь забудовників, а з іншого боку, підтримає подальший розвиток енергоефективних продуктів, технологій і послуг. Останні, у свою чергу, готуватимуть ґрунт для появи наступних, чимраз то жорсткіших кодексів. Загалом же, у світі зараз можна спостерігати фундаментальний зсув у стилі регулювання в будівельній галузі від суто розпорядчого формату до формату, орієнтованого передовсім на досягнення кінцевої мети, коли на першому місці результат, а не те, яким чином його буде досягнуто.
В Україні в будівельній галузі досі діє строкатий набір ДБН, ДСТУ, ще радянських ГОСТ та СНиП без єдиного розуміння стратегічного вектора руху. Щоправда, Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України оголосило, що воно розробляє цілісний документ – Будівельний кодекс. А на початку цього року відбулася ще одна знакова подія, яка може покласти край дотеперішній невизначеності: 13 лютого очільниками Академії будівництва України, Асоціації інженерів-консультантів України й Української співдружності будівельного права підписано Меморандум про співпрацю. Головною метою меморандуму задекларовано консолідацію творчого потенціалу учасників та розвиток співпраці з міжнародним експертним середовищем задля інтеграції українських будівельних норм з європейськими.
Час покаже.