Кліматологи: концепція чистого нуля – небезпечна пастка
Джеймс Дайк
старший лектор у Global Systems, Ексетерський університет

22 квітня 2021 р.
Іноді усвідомлення приходить як сліпучий спалах. Розмиті обриси прибирають форми, і все раптом набуває сенсу. Процес, що лежить в основі таких одкровень, як правило, набагато повільніший. В глибині душі наростають сумніви. Відчуття сум’яття через те, що речі неможливо допасувати, поглиблюється, аж поки щось не клацне. Або, можливо, клацає.
Ми, три автори цієї статті, разом мусіли затратити понад 80 років, розмірковуючи над зміною клімату. Чому нам потрібно було стільки часу, щоб заговорити про очевидні небезпеки, пов’язані з концепцією чистого нуля? На свій захист скажемо, що засновок чистого нуля оманливо простий, та визнаємо, що дали себе ошукати.
Загрози, пов’язані зі зміною клімату, є безпосереднім результатом надмірної кількості вуглекислого газу в атмосфері. З цього випливає, що ми повинні припинити викидати більше і навіть вилучити частину викидів. Це центральна ідея сьогоднішнього світового плану уникнення катастрофи. Насправді існує багато пропозицій стосовно того, як це зробити, від масового висаджування дерев починаючи та закінчуючи високотехнологічними пристроями для вловлювання вуглекислого газу безпосередньо з повітря.
Поточний консенсус полягає в тому, що якщо ми застосуємо ці та інші так звані методики «вловлювання вуглекислого газу» одночасно зі зменшенням спалювання викопного палива, то зможемо швидше зупинити глобальне потепління. Треба сподіватись, що приблизно в середині цього століття ми досягнемо «чистого нуля». Це точка, в якій будь-які залишкові викиди парникових газів врівноважуються за допомогою технологій їхнього вловлювання з атмосфери.
Агрегат для вловлювання вуглекислого газу з повітря на даху сміттєспалювального заводу в місті Хінвіль, Швайцарія, 18 липня 2017 р. Це один із кількох демонстраційних проектів, що зараз працюють. REUTERS / Arnd Wiegmann
Кроки до нульового значення

