Держава де-факто оплачує половину житлово-комунальних послуг – експерт

Київ – Україна хоч і повільно, але у правильному напрямі рухається шляхом підвищення енергоефективності, зазначає керівник київського офісу Асоціації «Енергоефективні міста України» Святослав Павлюк. І додає, що виклики, які нині постають перед країною, вимагають більших зусиль і темпів. Про енергетичний баланс України, проблеми та шляхи їх розв’язання, а також про способи заощадження енергоносіїв Святослав Павлюк розповів в ефірі Радіо Свобода.

– На вашу думку, якими є найбільші виклики для української енергетики цієї зими?

– Надлишкове споживання спричиняє надлишкове постачання. Відповідно, за абсолютно дотаційних тарифів на газ, електроенергію, комунальні послуги у постачальників не вистачає обігових ресурсів для того, щоб закуповувати у великих кількостях енергоносії, та мати значний резерв, котрий за нормальних умов треба було б мати. Тому сьогодні найбільшим викликом залишається скорочення енергетичних потреб комунальної сфери.

– Скорочення потреб, яке ми певною мірою вже спостерігаємо – це вимушений крок для комунальників чи це результат певних енергоефективних кроків?

– Це результат запровадження енергоефективних заходів. Варто не стільки впроваджувати заходи щодо заміщення природного газу (це було домінантою державної політики останніх півтора року), скільки скорочувати взагалі потреби. Тобто запроваджувати системні проекти: аудит будинків, на основі аудиту розробляти проекти їх утеплення, термомодернізації. Це заміна і генеруючого, і регулюючого обладнання. Це перш за все встановлення теплових та інших лічильників у будинках, з цим у нас реальна катастрофа в країні. Лише близько 30% – облік тепла і води, це означає, що ми не можемо вести взагалі дискусію про якусь сертифікацію будинків, згідно з вимогами Енергетичного співтовариства. Ми не можемо вести дискусію про обґрунтованість чи необґрунтованість тарифів, оскільки ми не знаємо, які є втрати в мережах, а вони є частиною тарифу. У нас на сьогодні є вихідний облік на генеруючих потужностях, але 70% будинків лічильників не мають, зокрема по теплу і воді. Тому питання тотального встановлення лічильників в Україні – це момент першочерговий у програмі енергозбереження. Інакше ми просто не розуміємо картини, в якій живемо. Коли в нас є облік, є засоби регулювання, тобто встановлення індивідуальних теплових пунктів, не фрагментарне, а системне утеплення будинків – ми зможемо досить швидко скоротити споживання тепла, газу та вугілля в Україні.

– Ми знаємо, що українська теплоенергетика «опалює повітря», але цьому є причиною не лише відсутність лічильників, а й зношеність комунікацій. А це питання не вирішиться за один рік.

– В Україні на рівні міст почався досить позитивний процес демонополізації ринку постачання всіх енергоресурсів. Тобто були зрівняні права постачання тепла з біоенергетичних джерел, з відновних джерел (у порівнянні з традиційними). Цей процес буде тривалим, але позитивним, справа зрушилася. Насамперед міста мусять мати спроможність аналізувати ситуацію: повинні запровадити посаду енргоменеджера, створити загальну картину свого споживання, створити схему теплопостачання міста та подивитися, чи варто якість фрагменти «відрізати». В минулі роки активно просувався процес відрізання від теплових мереж і встановлення індивідуальних засобів опалення в багатоповерхівках, що, на мою думку, є процесом негативним. Але якщо так сталося – ми не можемо тримати теплотрасу півтора кілометри, яка йде до одного будинку, в якому тільки дві квартири під’єднані до цієї теплотраси. Оскільки втрати на теплотрасі через цей величезний фрагмент будуть набагато більші, ніж користь для тих чотирьох квартир, місту простіше встановити в цих квартирах індивідуальну систему опалення і відключити від централізованих теплових мереж. Тобто треба комплексно вирішувати проблему, в кожному місті буде абсолютно своя картина. Десь ефективніше буде наново підключити всіх до однієї мережі та модернізувати теплотраси. Варто зазначити, з часом ті міста, де збереглися теплові мережі, вони будуть вигравати, опалення дешевшатиме.

– Тобто можна сказати, що в стратегічному плані українська енергетична галузь рухається в європейському руслі. Енергетика, як у ЄС, дедалі більше переорієнтовується на енергозбереження та альтернативні джерела енергії?

– Ми рухаємося в правильному напрямку, але настільки повільно, що це не відповідає масштабу виклику, який перед нами стоїть. Тому треба пришвидшити можливість монетизації пільг. Якщо подивитися на кількість грошей, які ходять в сфері житлово-комунальних послуг станом на листопад, населенню України було нараховано 37 мільярдів гривень за житлово-комунальні послуги. Якщо подивитися на кількість субсидій і пільг, що були виплачені на цей момент, то в нас ця цифра складала близько 18 мільярдів гривень. На сьогодні держава де-факто в загальному ринку житлово-комунальних послуг становить 50%. Тобто сплачує 18 мільярдів пільг, субсидій і дотацій, і це при тому, що населення отримує ще й частину дотаційного газу (пільгова ціна – 3 600, загальна 7 188 гривень за тисячу кубометрів – ред.). Держава фактично покриває 50% витрат через інші механізми вартості всіх житлово-комунальних послуг і енергії.

Джерело: Радіо Свобода