15 років Угоди мерів у регіоні Східного партнерства: що змінилося і що дал

Угода мерів — найбільший у світі рух міст за збереження клімату та енергії. Ініціативу заснував Євросоюз у 2008 році, і сьогодні до неї входять понад 9 700 міст із 48 країн. Суть проста: місто підписує угоду, розробляє план дій зі сталого енергетичного розвитку та клімату, бере на себе конкретні зобов'язання зі скорочення викидів — і отримує доступ до мережі, методологічної підтримки та фінансових інструментів. В Україні структурою підтримки ініціативи є Асоціація «Енергоефективні міста України», яка сьогодні об'єднує 109 громад з усіх регіонів країни.

15 років тому — у 2011 му, Європейська Комісія підтримала запуск однієї з перших масштабних ініціатив в рамках політики Східного партнерства - проект Угода Мерів-Схід. В його основі була ініціатива Угода Мерів (Covenant of Mayors) міст країн ЄС — які взяли на себе зобов'язання зі скорочення викидів парникових газів на 20% до 2020 року.

Початок проекту Угода Мерів-Схід у 2011-му спирався на ранішу участь одинадцяти міст України, які ще в 2009-му році першими добровільно прийняли на себе ці зобовʼязання, запустивши роботу з просвітництва та планування у своїх громадах. Одним із перших українських міст, що приєдналися до ініативи Covenant of Mayors наприкінці 2008 року, було Кам’янець-Подільський. У 2009-му до неї приєдналися:
Бахмут, Долина, Львів, Ковель, Луцьк, Херсон, Первомайськ, Прилуки, Славутич, Вознесенськ, Жмеринка.

Для більшості муніципалітетів це був новий досвід — зібрати дані по всіх секторах споживання, поставити цілі, написати план. В Україні до 2022 року до ініціативи приєдналися 277 міст, а загальний обсяг запланованих інвестицій у рамках їхніх планів дій сягнув 8,6 млрд євро. Третя фаза ініціативи, яка стартувала напередодні повномасштабного вторгнення, поставила амбітнішу ціль — кліматична нейтральність до 2050 року.

24 лютого 2022 року Україна відключилась від енергосистем росії і Білорусі. За три роки після цього — понад 30 масованих атак на енергетичну інфраструктуру, збитки на мільярди доларів, постійні блекаути. Міста, які підписали Угоду мерів і будували плани скорочення викидів, опинились у ситуації, де базове завдання — зберегти тепло і світло в лікарнях і школах. Але вони продовжували. У липні 2022 року, посеред активних бойових дій, українські підписанти оновили зобов'язання — скорочення викидів на 35% до 2030 року. Буча, Славутич, Миколаїв, Житомир, Самбір, Конотоп та інші міста у 2022–2024 роках отримали технічну підтримку Угоди мерів для розробки кліматичних і енергетичних проєктів.

За плечима українських учасників конференції — досвід повномасштабної війни, яку росія веде проти України з лютого 2022 року. Понад 30 масованих атак на енергетичну інфраструктуру, щоденні блекаути, зруйновані підстанції і теплові станції. Миколаїв з перших днів перебуває під постійними обстрілами — і попри це сформував програму енергозбереження до 2028 року з фінансуванням понад 744 млн грн, запустив Центр енергоефективності і програму «Теплий Миколаїв», яка у 2025 році профінансувала 44 проєкти на 20 млн грн. Славутич рухається до моделі «енергоострова» — системи, здатної функціонувати автономно під час атак на мережу. Таких міст в Україні десятки: Житомир, Самбір, Конотоп, Коростень, Буча — всі вони отримували технічну підтримку Угоди мерів під час активних бойових дій і продовжували розробляти кліматичні проєкти.

Саме цей досвід став головною темою конференції у Кишиневі, присвяченої 15-річчю Угоди мерів у регіоні Східного партнерства. Дискусію модерував Олександр Сенкевич — міський голова Миколаєва, міста-члена АЕМУ та учасника Європейської енергетичної відзнаки, і представник Угоди мерів-Схід у Правлінні Глобальної Угоди мерів.

У вступному слові він зазначив, що за останні роки роль муніципалітетів суттєво змінилась — громади більше не є виключно виконавцями національних політик, а стають безпосередніми учасниками процесу формування кліматичної стійкості та відновлення територій. Представник Європейської Комісії Майкл Фогеле розвинув цю думку, назвавши головним результатом 15 років посилення спроможності муніципалітетів діяти самостійно. За його словами, громади переходять від підготовки стратегій до реалізації реальних інвестиційних проєктів — модернізують школи, системи освітлення, запускають локальну відновлювану генерацію. Він назвав це «демократизацією кліматичної політики» — коли рішення приймаються не лише в національних урядах чи європейських інституціях, а безпосередньо в громадах.

Юрій Фомічев, Президент АЕМУ і міський голова Славутича — ще одного міста, яке поєднує членство в АЕМУ з участю в ЄЕВ — говорив про те, як виглядає кліматична політика під час війни. Він наголосив, що українські громади продовжують виконувати міжнародні кліматичні зобов'язання попри руйнування інфраструктури і постійні безпекові ризики — і рухаються до цілі скорочення викидів на 55% до 2030 року. Енергетична стійкість громад, за його словами, напряму залежить від розвитку розподіленої генерації та локальних джерел енергії.

Про взаємодію між місцевим і національним рівнями говорив Анар Ісмаїлов, мер Мінгачевіра. Він поділився досвідом розширення мережі підписантів через міжмуніципальний обмін і посилення ролі національних асоціацій — до середини 2026 року Азербайджан планує залучити до ініціативи близько 20 нових муніципалітетів. Лусіне Ованісян із Вірменії розповіла про роботу місцевих клубів підписантів як платформ для обміну досвідом між громадами всередині країни.

Протягом усієї дискусії звучала теза, яка об'єднала учасників з різних країн: для регіону Східного партнерства кліматична політика давно вийшла за межі декарбонізації. Це питання енергетичної безпеки, стійкості критичної інфраструктури і здатності громад функціонувати в кризових умовах. Українські міста, які продовжують виконувати кліматичні зобов'язання в умовах війни, формують практичний досвід для всього регіону. Наступний етап для Угоди мерів-Схід — масштабування цього досвіду, посилення регіональної співпраці і прискорення реалізації проєктів у сфері відновлюваної енергетики та кліматичної адаптації.