“Відбудувати краще ніж було: декарбонізація будинків в Україні”

фото: Dmytro Tolokonov

На онлайн ресурсі FORESIGHT Climate & Energy вийшла стаття журналістки Кіри Тейлор на тему “Відбудувати краще ніж було: декарбонізація будинків в Україні” із коментарями Святослава Павлюка, виконавчого директора АЕМУ.

В матеріалі авторка висвітлює проблему відбудови України з перспективи короткотермінового і довготермінового планування та пояснює виклики кожного із цих процесів.

Початок статті доволі зрозумілий та місцями навіть примітивний українському читачеві, однак для іноземної аудиторії він предметно демонструє, на яких моментах відбудова українських міст є непростим та фінансово витратним процесом.

Зокрема, авторка розповідає про стару радянську забудову житлового фонду, яка займає майже половину всього житлового фонду, та відповідно не є енергоефективною, застарілу систему центрального теплопостачання, залежність будівель від викопного палива, відмінність між багатоквартирними будівлями в містах та приватними домогосподарствами в сільській місцевості. Заодно всі ці проблеми накладаються на відсутність безпечного середовища, яке ускладнює надходження інвестицій та можливість розвивати довгострокові рішення.

Українського читача у статті можуть зацікавити два останні підрозділи: “ДЕКАРБОНІЗАЦІЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ” та “ФІНАНСОВИЙ БАР’ЄР”. Адже в них експерти, що давали коментарі, викладають свої думки щодо енергетичного переходу України, який нам в будь-якому випадку необхідний для вступу до ЄС. На заваді стають лише фінансовий та безпековий фактори.

Нижче можете прочитати адаптовані українською два останні розділи матеріалу, а повну статтю в оригіналі можна знайти за посиланням.

ДЕКАРБОНІЗАЦІЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ

Вирішення проблеми опалення житлових будинків в Україні є ключовим елементом підвищення їхньої ефективності та зниження вуглецевої залежності. За даними українського уряду, потреби в опаленні приміщень становлять до 60% від загального енергоспоживання будівель.

Як і в інших колишніх радянських республіках, в Україні існує велика кількість мереж центрального теплопостачання протяжністю близько 21 000 кілометрів. Однак вони є неефективними і працюють при надзвичайно високих температурах.

Якщо вирішити ці проблеми і перевести системи на нижчі температури, Україна могла б об'єднати існуючу мережу з теплоємними галузями промисловості, такими як металургія, та утилізувати відпрацьоване промислове тепло. До повномасштабної війни в Маріуполі розроблявся проєкт забезпечення опалення та гарячого водопостачання з використанням відпрацьованого тепла металургійного заводу. Однак місце реалізації проєкту було зруйноване російським вторгненням.

Загалом, центральне теплопостачання зазнало значної шкоди під час війни. За даними Світового банку, збитки, завдані муніципальному сектору, становлять 4,8 мільярда доларів, 42% з яких припадає на центральне теплопостачання.

Відновлення та модернізація системи теплопостачання в Україні є критично важливими завданнями, особливо в умовах війни. Такі проєкти, як ReWarm, ініціатива, що підтримується Німеччиною, спрямовані на відновлення та декарбонізацію центрального теплопостачання в країні.

Тим часом Скандинавська екологічна фінансова корпорація, яка керувала припиненим проєктом у Маріуполі, допомагає модернізувати інші мережі центрального теплопостачання. Наразі вона працює над модернізацією системи в місті Умань та переведенням її на виробництво тепла з біомаси. Проєкт, що реалізується в місті, розташованому за 220 кілометрів на південь від Києва, включає встановлення котла на біомасі з базовим навантаженням і двома газовими котлами з піковим навантаженням, індивідуальними тепловими підстанціями та новими трубопроводами.

Умань - не єдине місто, яке розглядає можливість використання біомаси як альтернативи газу. Але це пов'язано з додатковою проблемою пошуку достатньої кількості палива і вимагає довгострокового планування, каже Святослав Павлюк. Однак він вважає, що це краще, ніж перехід на індивідуальні котли. «Деякі муніципалітети, на жаль, переходять на індивідуальне опалення з централізованого, керуючись насамперед економічними міркуваннями. Це кидає виклик зусиллям з декарбонізації», - пояснює він.

ФІНАНСОВИЙ БАР’ЄР

Україна потребує значних коштів не лише для реконструкції центрального теплопостачання та житлового сектору, але й для інших змін, які все одно були б необхідні для енергетичного переходу.

«Обсяг інвестицій, необхідних для модернізації та реконструкції сектору централізованого теплопостачання та охолодження в Україні, є величезним. Якщо врахувати, що лише для Європи потрібно близько 144 мільярдів євро, і це лише для того, щоб відновити та модернізувати мережу. В Україні ми повинні перебудувати мережу... і обсяг необхідної реконструкції також величезний, тому що ми говоримо про стару мережу радянських часів», - каже Габріеле Пеше з промислової групи Euroheat & Power.

Пеше каже, що масштаби необхідного фінансування не можуть бути покриті лише за рахунок державних коштів, а приватні інвестиції прийдуть пізніше, коли буде ситуація буде безпечною та існуватиме краща правова база. «На даний момент Україна може розраховувати лише на державне фінансування від партнерів і великих міжнародних організацій, оскільки приватні інвестори вважають інвестиції в українську систему опалення надто ризикованими», - каже Пеше.

Масштаб проблеми реконструкції також величезний. Для того, щоб зрушити з місця, потрібні фонди, такі як Фонд енергоефективності України, каже Павлюк, додаючи, що такі інвестиції навіть разом із Фондом декарбонізації є занадто малими порівняно з тим, що потрібно. «Якщо подивитися на Фонд енергоефективності, який працює вже п'ять років, то загалом можна нарахувати понад 250 будівель, які були завершені і дійсно модернізовані. Таких будівель в нас понад 200 000, тож за теперішнього темпу нам знадобиться кілька сотень років, щоб завершити їх модернізацію», - каже Святослав.

Для того, щоб зробити будівлі більш ефективними та зменшити вуглецевий слід, Україні потрібні не лише гроші. Їй також потрібні працівники, знання, матеріали та стимули для цього. «У нас, безумовно, є потреба. У нас точно є можливість. Але ми не маємо можливості зробити це, тому що нам не вистачає матеріалів і фінансування. Але масштаб потреби величезний, і я думаю, що це також буде рушійною силою для нових енергетичних систем», - каже Павлюк.