Що треба знати про нову редакцію Директиви ЄС про енергетичну ефективність будівель

фото: Olivier Darbonville

12 березня 2024 року на пленарному засіданні Європейського парламенту 370 голосами «за» та 199 «проти» було схвалено нову редакцію Директиви про енергетичну ефективність будівель¹. Ця Директива є головним законодавчим актом, що узгоджує екологічні стандарти для будівель в ЄС, та відіграє ключову роль в рамках Європейського кліматичного закону, Зеленого курсу та пакету «Fit for 55», запропонованого Єврокомісією (містить комплексний набір заходів для зменшення викидів парникових газів в ЄС на 55% до 2030 року порівняно з роком 1990). Фактично  це всеохопний план дій з реконструкції будівель та скорочення викидів, пов’язаних з ними, націлений на досягнення фондом будівель у ЄС кліматичної нейтральності до 2050 року.

Нова редакція Директиви містить наступні важливі новації, що стосуються будівель:

• Основний наголос зроблено на прискоренні енергоефективної реконструкції будівель з найгіршими показниками енергетичного функціонування; водночас до житлових і нежитлових будівель застосовано різний підхід. У своєму житловому фонді країни-члени ЄС повинні зменшити споживання первинної енергії на 16% до 2030 року та на 20-22% до 2035, причому 55% цього зменшення має забезпечити енергоефективна реконструкція житлових будівель з найгіршими показниками енергетичного функціонування. Які саме житлові будівлі реконструювати і в який спосіб, кожна країна вирішує сама. Натомість для нежитлових будівель передбачено запровадження так званих мінімальних стандартів енергетичного функціонування, згідно з якими до 2030 року має бути реконструйовано 16% цих будівель та 26% до 2033. Втім, певні категорії житлових і нежитлових будівель, як-от історичні будівлі або дачі, можуть бути звільнені від цих зобов’язань. До 31 грудня 2026 року кожна країна-член ЄС має подати до Єврокомісії свій перший національний план реконструкції будівель, який відтак буде оновлюватись що п’ять років.​
   
• Для нових будівель запроваджено стандарт нульових викидів вуглецю від викопного палива в місці експлуатації. Стандарт почне діяти з 1 січня 2028 року спершу стосовно будівель в державній і комунальній власності, а з 1 січня 2030 року щодо всіх інших нових будівель з можливістю деяких конкретних винятків.
   
• Визначено орієнтовну дату повної відмови від систем опалення й охолодження, що працюють на викопному паливі – 2040 рік. Це дасть змогу скоротити прямі викиди сектором будівель на 80-89%. З цією метою з 2025 року буде припинено державну підтримку встановлення індивідуальних котлів на викопному паливі. Однак це поки-що не стосуватиметься гібридних систем опалення зі значною часткою поновлюваної енергії, в яких котел поєднано зі сонячним колектором або тепловою помпою.
   
• Одночасно з поступовою відмовою від викопного палива для опалення будівель директива запроваджує вимогу до всіх нових будівель бути придатними для встановлення на них у майбутньому сонячних колекторів та фотоелектричних панелей без потреби дорогого структурного втручання. Також країни-члени ЄС повинні подбати про встановлення сонячних станцій на наявних великих громадських будівлях, нежитлових будівлях, що підлягають капітальному ремонту, та нових критих паркінгах.
   
• В будівлях з нульовими викидами (себто в нових будівлях, почавши з 2030 року), де це буде технічно й економічно можливим, загальне річне споживання первинної енергії має повністю покриватись, використовуючи поновлювану енергію, продуковану на місці або отримувану з поблизької громади, де її виробляють (т.зв. renewable energy community), а також використовуючи поновлювану енергію і відпрацьоване тепло з ефективних систем централізованого теплопостачання й охолодження.
   
• І найважливіше – зазнав визначальної зміни сам підхід до викидів парникових газів від будівель. Якщо раніше до уваги брали лише викиди на етапі експлуатації будівель та зосереджувались на заходах з їхнього зменшення за допомогою підвищення енергоефективності будівель, то тепер враховуватимуть викиди вуглецю впродовж повного життєвого циклу будівель (Whole Life Carbon, WLC), себто включно з так званим втіленим вуглецем². Для вимірювання вуглецевого сліду на кожній стадії життєвого циклу будівель буде застосовано показник з назвою Потенціал глобального потепління впродовж життєвого циклу (life-cycle Global Warming Potential, life-cycle GWP; ПГП впродовж життєвого циклу). Одиниця вимірювання – кг еквіваленту СО₂ на м² корисної внутрішньої площі для базового періоду дослідження тривалістю 50 років. Вибір необхідних даних, визначення сценарію та розрахунки мають проводитися згідно зі стандартом EN 15978.​
  Директива вимагає розраховувати та оприлюднювати Потенціал глобального потепління впродовж життєвого циклу у випадку нових будівель: з січня 2028 року це стосуватиметься будівель з корисною площею понад 1000 м² і до 2030 пошириться на всі нові будівлі. У зв’язку з цим Директива уповноважує Єврокомісію розробити загальну схему розрахунку ПГП впродовж життєвого циклу, щоб забезпечити узгодженість між країнами-членами ЄС.
  До 1 січня 2027 року країни-члени ЄС повинні опублікувати та повідомити Єврокомісію про свої дорожні карти, в яких буде докладно описано запровадження граничних значень для сукупного Потенціалу глобального потепління впродовж життєвого циклу всіх нових будівель, а також визначено цілі для нових будівель після 2030 року (беручи до уваги тенденцію до поступового зниження їхнього ПГП впродовж життєвого циклу) та максимальні граничні значення ПГП впродовж життєвого циклу залежно від кліматичної зони і типу будівлі.

7 травня 2024 року Директиву опубліковано в Офіційному журналі Європейського Союзу. Тепер країни-члени ЄС мають два роки, щоб включити  її положення у свої національні законодавства.