Поміркованість в енергетичному переході. Енергетична поміркованість
Седрік Жаннере
експерт, дирекція з питань енергетичного переходу, SIG
Еммануель Латур
співавтор дослідження, присвяченого державній політиці у сфері енергоефективності, Школа бізнесу в Емліоні
Джонатан Вавр
співавтор дослідження, присвяченого державній політиці у сфері енергоефективності, négaWatt, Франція
07.12.2020
Енергетичну поміркованість можна розглядати як нетехнологічну матір енергоефективності. Вона цілком може стати важливим додатковим важелем досягнення вуглецевої нейтральності на основі 100% суміші поновлюваних джерел енергії.
Європейські уряди поділяють подібні плани стимулювання після кризи, спричиненої ковідом: відновлення зростання - зростання «зеленого», якщо це можливо, - за допомогою впровадження нових технологій, цифрових інструментів та нових джерел енергій. А що, якщо настав час піддати сумніву спосіб розвитку, успадкований від повоєнного буму, на користь моделей, які сприяють добробуту, соціальним зв’язкам, вільному часу, якості життя, стабільним робочим місцям та стійкості територій?
Що, якби енергетична галузь вирішила бути зацікавленою стороною в побудові «наступного світу», поміркованого, ефективного, поновлюваного і безвуглецевого, пропонуючи нові способи втручання та бізнес-моделі, які, для прикладу, уможливлюють відокремлення прибутку від кількості проданої енергії?
Енергетичну поміркованість можна розглядатися як нетехнологічну матір енергоефективності. Разом вони творять два стовпи управління попитом на енергію. Підраховано, що більш помірковане споживання може зменшити попит на енергію на третину, що порівнянно зі скороченням щонайменше на 32,5%, передбаченим Європейською Директивою про енергоефективність 1).
В той час як неспожиту кВт•год щораз більше визнають найдешевшою, найменш забруднювальною та найсприятливішою для місцевої економічної структури [1], поняття поміркованості змінює дотеперішню парадигму. Остання фактично засвоює ідею граничного порогу для нашого споживання, постулюючи, що наші енергетичні потреби не повинні перевищувати співвідношення в довкіллі, сприятливі для безпечного і сталого розвитку людства.
Виникнення й еволюція концепції поміркованості
Слово «поміркованість» походить від грецького «sôphrosunè», яке в латинській мові трансформувалось у sobrietas [2]. Спочатку воно мало означати поміркованість у питті та вживанні їжі, щоб запобігти впаданню чоловіків у hybris (надмірність) [3]. Поняття поміркованості з часом розширилось і зустрічається в роздумах, що заохочують до стриманості у виробництві та споживанні матеріальних благ [4]. Арістотель по суті вважає поміркованість моральною цінністю, якій легко загрожує надмірність та невиконання зобов’язань [5]. Поміркований чоловік справді перебуває в золотій середині зі справедливою мірою щодо насолод, які спокушають невпорядковану людину. В цей спосіб ми визнаємо, що поміркованість у своїй основі - це необхідна умова щасливого життя, себто життя, в якому фізична, інтелектуальна й емоційна реалізація характерна для вільних і доброчесних громадян.
Після промислової революції концепція поміркованості поступово перетворилась у реакцію на економічний лібералізм, зосереджений в основному на зростанні ВВП та матеріальному нагромадженні. Поміркованість, яку розуміють як добровільне зменшення зайвого споживання, як відмову від багатства, еволюціонує сьогодні на думку її критиків, наприклад, Домініка Бурґа, в бік творчої, активної та захопливої ідеї [6]. Щобільше, поміркованість поступово - почавши з 1960-х та публікацій Римського клубу - з’являється як необхідна умова для вирішення екологічних та енергетичних проблем.
«Ніч чудова», захід 26 вересня 2019 року, добровільне зниження інтенсивності світла завдяки невмиканню громадського освітленняї
Подію завершено, повернення до освітлення, що впливає на біорозмаїття, і користь від якого після півночі сумнівна.
Потенціал поміркованості в енергетичному переході
Досягнення вуглецевої нейтральності на основі 100% суміші поновлюваних джерел енергії, цієї вкрай амбітної мети, оголошеної на кантональному, федеральному і європейському рівнях, вимагає масового застосування різних важелів економічної та соціальної трансформації, серед яких - і, мабуть, насамперед - енергетичної поміркованості.
Згідно з підходом асоціації negaWatt2) енергетичний перехід має три осі: енергетичну поміркованість, енергоефективність та розвиток поновлюваних джерел енергії. Тому цей підхід заохочує наc споживати менше енергії, споживати її краще та споживати лише поновлювану енергію. У відповідь на поточний стан «енергетичного пияцтва», позначений дедалі більшим споживанням енергії - у Швейцарії протягом 20 століття зросло в 9 разів [7], у всьому світі між 1971 і 2016 роками втричі [8] - енергетична поміркованість стосується передовсім зменшення споживання енергії для задоволення наших потреб.
Поміркованість складається з набору дій, спрямованих на зменшення або навіть усунення використання, цінностей, систем, норм поведінки, організацій, які задля добра інших потребують менше енергії. На думку Домініка Бурґа та Алена Папо, енергетична поміркованість базується на «виборі способу життя, що веде до зменшення або навіть усунення самої енергетичної послуги, ризикуючи поставити під сумнів сучасний комфорт» [9]. Тож енергетична поміркованість - це рефлексійний індивідуальний та колективний підхід, що має на меті зменшити споживання енергії за рахунок змін у поведінці, способі життя та колективній організації [10]. Він відрізняється від енергоефективності, спрямованої на технічне вдосконалення виробничих процесів та інфраструктури для того, щоб споживати менше енергії на ті ж послуги (транспортний засіб, будівлю, територію тощо) [11], водночас не ставлячи під сумнів саму початкову потребу.
Роль енергетичної поміркованості в енергетичному переході компанія négaWatt моделювала у сценаріях еволюції енергоспоживання. Наприклад, для Франції більша поміркованість зменшила б кінцеве споживання енергії на 28% до 2050 року [12].
Як цінне доповнення до енергоефективності та використання поновлюваних джерел енергії, енергетична поміркованість дає змогу значно зменшити наше споживання енергії, протидіючи також знаменитому ефекту відскоку, теоретично обґрунтованому у 1865 р. британським економістом Вільямом Стенлі Джевонсом [13]: економія енергії за рахунок підвищення ефективності може бути менша від очікуваної або навіть анульована через парадоксальну поведінку (наприклад, тільки-но світлодіодне освітлення стало більш ефективним, і було встановлено більше джерел світла, їх стали залишати увімкненими без потреби).
А що ще краще, енергетична поміркованість дозволяє зменшити нашу залежність від непоновлюваних джерел енергії та допомагає боротися з дефіцитом ресурсів, таких як рідкісноземельні метали.
Сценарій, розроблений négaWatt на 2017-2050 роки. Успішний енергетичний перехід у Франції, 2017 р.
Які форми може набувати енергетична поміркованість?
Чи доцільно нагрівати будівлі в середньому до 23 °C взимку та охолоджувати їх до 18 °C влітку? Подорожувати літаком більше 10 000 км щороку під час відпустки та витрачати понад годину щодня, щоб добратись на роботу? Імпортувати та мати товари і їжу, доставлені додому з усієї планети?
Хоча скрізь розвиваються індивідуальні ініціативи, спрямовані на більш поміркований спосіб життя, колективна динаміка в цьому напрямку все ще незмінна. В наші дні мотивація до поміркованого стилю життя більше стосується особистих переконань. Для одних - вільний вибір поміркованості, для інших - вільний вибір далі жити в багатстві? Таке протиставлення поміркованості та культури споживання виглядає безплідним. Бруно Вільяльба вважає, що екологічний імператив і дефіцит ресурсів можуть стати спільним знаменником, що дасть змогу сприймати поміркованість як суспільну колективну справу [14]. Кваліфікація поміркованості як чогось суспільного і колективного уможливлює відтак надання цій концепції універсального характеру. Визнання нашої взаємозалежності перед лицем екологічних викликів справді могло б заохотити до «колективного управління кінцем багатства» [15]. Таким чином, поміркованість, продумана в колективному масштабі, набула би свого повного значення, оскільки її не можна звести до простої сукупності індивідуальних виборів та уподобань.
Державні ініціативи з енергетичної поміркованості
Державна політика поміркованості в галузі енергетики - це колективний підхід, спрямований на спільні заходи зі зменшення споживання енергії через обмеження всіх застосувань енергії у всіх секторах. Таким чином, це наскрізна політика з різноманітними важелями впливу, з діями, орієнтованими відповідно до різних галузевих застосувань (житло, сфера послуг, промисловість, транспорт та сільське господарство).
Державний підхід до поміркованості може грати на двох традиційних важелях - попиті і пропозиції. З одного боку, мова йде про регулювання постачання товарів і послуг, несумісних з поміркованим способом життя. З іншого ж, можна розгорнути політику контролю над попитом за допомогою програм стимулювання і сприяння [16].
Таким чином, мова йде про одночасне використання відповідних важелів впливу. З них згадаємо чотири можливі: важіль обмеження при встановленні квот або правил; важіль стимулювання, який може бути фінансовим (премія, зниження ціни, стимулююче ціноутворення тощо) або символічним (публічне визнання, присудження нагороди, знаку-клейна); важіль «підштовхування», що полягає в ненав’язливому спонуканні до певних дій (вибір за налаштуванням, сила соціальної норми, відраза до втрат тощо) та важіль інформування і усвідомлення, що розширює права і можливості людей.
Важливим є належне відстеження фінансових стимулів, яке гарантує, що виділені кошти витрачають за призначенням. Зокрема, ми можемо подумати про винагороду за проїхані на велосипеді кілометри, угоди про партнерство, підписані з місцевим бізнесом, або встановлення базового доходу, поєднаного з місцевою валютою, щоб уникнути будь-якого несподіваного ефекту або реінвестування.
Врешті-решт, будь-яка державна політика поміркованості повинна забезпечувати певну соціальну справедливість. Згідно з роботами Лукаса Шанселя і Томаса Пікетті, у Франції 10% найбідніших прошарків населення викидають щороку у вісім разів менше парникових газів, ніж найбагатші 10% [17]. Тож мова йде про коригування внеску кожного згідно з рівнем споживання енергії та відповідно до його можливостей.
Саме через те, що громадяни підтримують поміркованість, розглядаючи її як засіб покращення своїх умов життя, дії, спрямовані на поміркованість, можуть бути сталими. Тьєррі Пако нагадує про несумісність поміркованості, в даному випадку ощадливості, з режимом, який запроваджував би такі заходи: «Ощадливість жодним чином не повинна бути режимом, нав’язаним будь-якою моральною силою в ім'я щастя для всіх! Вона не покарання! Це результат вибору на всіх рівнях суспільного життя, обговореного і разом затвердженого» [18].
В цей період кризи охорони здоров’я особливо приємно, що існують новаційні вирішення, які дають змогу операторам енергетичних систем стати реальною промисловою зброєю місцевих громад на шляху до енергетичного переходу, водночас задовольняючи попит дедалі більшої кількості споживачів, котрі усвідомлюють наслідки, пов’язані з їхнім рівнем споживання.
Однак зміна парадигми не сприймається як щось самозрозуміле, і будь-яка спроба піддати сумніву певний ідеал енергетичного достатку, успадкований з 19-20 століть, викликає сильний спротив. Багатообіцяюча концепція поміркованості, описана грецькими мислителями, і яка несе в собі саме це запитання, досі не дуже присутня в дискусіях про енергію, і надто часто її сприймають негативно, оскільки вона пов'язана з втратою комфорту, а не з новим процвітанням, стійкістю та новою якістю життя.
Втім, враховуючи масштаби енергетичного переходу, який необхідно здійснити, щоб вийти з нашої залежності від викопної енергії, енергетична поміркованість справді видається важливим додатковим важелем, що доповнює технічні вирішення, запропоновані енергоефективністю та поновлювальними джерелами енергії.
Від ефективності до енергетичної поміркованості ... нові можливості для промисловості?
Рамкові умови, що дають змогу привести економічні інтереси операторів енергетичних систем у відповідність із соціальними та екологічними цілями, існують у п'ятдесяти країнах і громадах по всьому світі [19]. Ці добровільні програми, системи зобов’язань стосовно енергоощадності або білі сертифікати дозволяють постачальним компаніям зменшувати кількість енергії, що її постачають споживачам, не зменшуючи їхньої рентабельності, та відігравати провідну роль в енергетичному переході [20].
Наприклад, програма eco21 Промислових служб Женеви (SIG) протягом багатьох років ініціює щорічне підвищення енергоефективності майже на 1% [21]. В цей спосіб вона істотно спричинилась до зменшення на 11% споживання електроенергії в перерахунку на одного мешканця кантону Женева (дані 2000 року), і це в умовах зростання демографічного тиску (з 2000 року населення Женеви зросло більш ніж на 21%). Таким чином, SIG можна вважати співавтором отриманих заощаджень енергії, посередником, який заохочує місцевих фахівців і споживачів впроваджувати найефективніші технології, що є на ринку.
Як і інші заходи, що їх проводять в територіальному масштабі, тенденція до поширення цієї динаміки на енергетичну поміркованість цілком реальна. Окрім свого символічного й поетичного аспекту, такі заходи, як, наприклад, «Маємо гарну ніч», у якому торік взяли участь 152 муніципалітети в басейні Женевського озера (79 французьких, 45 з кантону Женева і 28 з кантону Во), дозволяють реально поставити під сумнів рівень енергетичних послуг у довгостроковій перспективі, при цьому з користю для мешканців та біорозмаїття. В цей спосіб енергетичній галузі доступні нові бізнес-моделі, досить далекі від застарілої «чим більше я продаю, тим більше заробляю».
Також SIG на добровільній основі застосовує принципи поміркованості: наприклад, програма Equilibre дозволяє поставити під сумнів призначення виділених на одного працівника м² та пропонує еволюцію в бік динамічних робочих місць, гнучкого робочого графіка, довіри, нової культури управління та цифрового середовища, що сприяє підвищенню привабливості компанії, яка вже кілька років поспіль потрапляє до числа найкращих роботодавців у Швейцарії. Щоб контролювати споживання, спричинене збільшеним використанням цифрових технологій, компанія SIG нещодавно отримала знак-клейно "Responsible Digital", що гарантує певну цифрову поміркованість.
Посилання
[1] « Multiple Benefits of Energy Efficiency », International Energy Agency (IEA), 2019.
[2] L. Laîné, « Pour une éthique de la sobriété », Revue d’éthique et de théologie morale, hors-série 2018.
[3] V. Guillard, N. Ben Kemoun, « Penser la sobriété », Synthèse p.4, ADEME, 2019.
[4] F. Cézard, M. Mourad, « Panorama sur la notion de
sobriété – définitions, mises en œuvre, enjeux », rapport final, ADEME, 2019.
[5] Aristote, « Ethique à Nicomaque », Livre I, Chapitre 13.
[6] V. Guillard, N. Ben Kemoun, « Penser la sobriété », Rapport final, p.6, ADEME, 2019.
[7] « Statistique Suisse de l’Energie », OFEN, 2000.
[8] « World Energy balances », International Energy Agency (IEA), 2018.
[9] D. Bourg, A. Papaux, « Dictionnaire de la pensée écologique », Presses Universitaires de France, 2015.
[10] « Agir en cohérence avec les ambitions », Rapport
annuel Neutralité carbone, Haut Conseil pour le Climat République française, 2019.
[11] Ibid.
[12] « Scénario négaWatt 2017–2050. Réussir la transition énergétique en France », Association négaWatt, 2017.
[13] « Energy Emergence – Rebound & backfire as emergent phenomena », Breakthrough Institute, 2011.
[14] B. Villalba, L. Semal, « Sobriété énergétique », Contraintes matérielles, équité sociale et perspectives institutionnelles, Versailles, Quae, 2018.
[15] H. Gorge, M. Herbert, I. Robert & N. Özçağlar-Toulouse, « Sobriété énergétique », Contraintes matérielles, équité sociale et perspectives institutionnelles, 2018.
[16] V. Fighiera, « Politiques publiques de sobriété énergétique, Partie 1 » Eléments de cadrage, 2019.
[17] L. Peillon, « Est-il vrai qu’en France, les 10 % les plus riches émettent 10 fois plus de CO2 que les 10 % les plus pauvres ? », Libération, 2019.
[18] T. Paquot, « Mesure et démesure des villes », CNRS Editions, 2020.
[19] « Market-Based Instruments for Energy Efficiency », International Energy Agency (IEA), Policy Choice and Design, 2017.
[20] « 12 strategies to step up global energy efficiency », eceee, ACEEE, AEEE, 2019.
[21] C. Jeanneret, M. Patel, « Reaching the inflection point for electricity consumption : the effect of a local utility led DSM programme », eceee, 2015.
1) La directive européenne sur l’efficacité énergétique table sur une amélioration d’au moins 32,5 % de l’efficacité énergétique en 2030 par rapport au scénario de référence PRIMES.
2) L’association française négaWatt a été constituée le 8 septembre 2001 à Félines-sur-Rimandoule. L’association suisse a été fondée le 15 novembre 2018 à Bâle.
24.05.2021 12:00