Що таке стала мобільність
Концепція сталої мобільності почала поширюватися наприкінці 1990-х років разом з концепцією сталого розвитку, і як одна з його складових. У 2000-х роках Європейська комісія починає використовувати термін “стала мобільність” (sustainable mobility) у своїй діяльності та документації.
Стала мобільність — це надання послуг та інфраструктури для пересування людей і товарів, яке посилює економічний та соціальний розвиток поточного та майбутніх поколінь у безпечний, фізично й економічно доступний, ефективний і стійкий до змін спосіб, мінімізуючи при цьому вуглецеві й інші викиди та впливи на середовище.
Консультативна група ООН високого рівня з питань сталого транспорту (2016)
До сталих форм мобільності відносять пересування пішки, велосипедом, громадським транспортом (особливо електричним), спільне використання транспортних засобів (каршеринг, громадський прокат велосипедів чи самокатів), і залізничні поїздки. Найменш сталими формами мобільності вважається надмірне використання приватних автомобілів, а також авіаційний транспорт.
Інструментом планування й досягнення сталої мобільності є Плани сталої міської мобільності (ПСММ). У 2014 році на замовлення Європейської Комісії розроблені Настанови щодо розробки ПСММ (див. українську версію). Станом на 2022 рік, за даними ГО “Vision Zero”, пʼять міст України мали розроблені й затверджені ПСММ:
- Миколаїв
- Полтава
- Житомир
- Львів
- Кам'янець-Подільський
У 2020 році Європейська комісія ухвалила Стратегію сталої та розумної мобільності (див. український переклад). Вона передбачає нову Європейську рамкову програму міської мобільності (New European Urban Mobility Framework), що включає пропозицію щодо перегляду керівних принципів для Транс'європейської транспортної мережі (перегляд TEN-T). Ця пропозиція передбачає, що всі великі міста ("міські вузли") цієї мережі повинні розробити до 2025 року план сталої міської мобільності. Нова Європейська рамкова програма міської мобільності окреслює загальний перелік заходів та ініціатив для цих міст, а також для решти міст ЄС, щоб відповісти на виклик зробити їхню мобільність більш сталою.
Цілями рамкової програми, зокрема є:
- сприяння досягненню цілей ЄС щодо скорочення викидів парникових газів, встановлених Законом про клімат (зокрема, -55% до 2030 року);
- покращення транспорту та мобільності в містах, всередині та навколо них, а також підвищення ефективності доставки товарів та послуг додому.
Суть в тому щоб міста в межах своїх територій впроваджували заходи (адміністративні, інфраструктурні), які заохочують позитивну поведінку користувачів і обмежують негативну. Наприклад, для стимулювання людей зменшувати користування приватними автомобілями будується нова трамвайна лінія і водночас піднімається вартість паркування. Завдяки цьому мобільність людей стає менш шкідливою для них та довкілля, а також більш енергоефективною, адже пересування на велосипеді чи громадському транспорті потребує значно менше енергоресурсів з розрахунку на 1 користувача/пасажира.

